Ватажок українського гайдамацького руху, один з проводирів Коліївщини — визвольного повстання 1768 р.

Рік народження невідомий. Народився в с. Розсішки (ни­ні Христинівського району Черкаської області) в се­лянській родині. Був титарем і церковним старостою Воздвиженської церкви в м. Володарці, а згодом служив козаком надвірного війська графа Потоцького в Умані. За вправну службу став сотником.

Під час гайдамацького повстання у червні 1768 р. на І. Ґонту було покладено відповідальність за оборону міських укріплень Умані, за якими ховалися мешканці міста і прилеглих поселень. 20—21 червня 1768 р. після оточення міста козаками і селянами М. Залізняка І. Гонта разом із загоном надвірних козаків пере­йшов на бік повстанців, що фактично визначило долю Умані: місто було захоплено упродовж кількох годин. Взяття Умані су­проводжувалося винищенням місцевого польського, єврейсько­го населення та українців-уніатів. За різними джерелами, у місті загинуло від 2 до 20 тис. осіб. Є відомості, що І. Гонта врятував від загибелі деяких шляхтичів. В Умані повстанська рада оголо­сила Ґонту уманським полковником і князем.

Визвольний рух швидко поширювався в Київському та Брацлавському воєводствах, польське військо було не здатне придуши­ти його. Наприкінці червня масштаби українського повстання почали непокоїти російський уряд, який до того використову­вав гайдамаків для боротьби проти шляхетської Барської конфе­дерації. Очевидно, певну роль відіграла й спроба М. Залізняка після взяття Умані відновити козацьку державу. Російське військове командування надало полякам військову допомогу в боротьбі з гайдамаками. 27 червня 1768 р. російський загін оточив Умань, де на той час перебували І. Гонта та М. Залізняк. Вважаючи росіян союзниками у боротьбі проти поляків, близько тисячі озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чи­нили опору й були заарештовані. За кілька днів понад 840 гай­дамаків як піддані Речі Посполитої були передані польському командуванню й страчені у

с. Кодні поблизу Житомира. І. Ґонту було засуджено особливим церковним трибуналом, який після десятиденних тортур виніс йому смертний вирок. Кара мала тривати упродовж двох тижнів, і йому мали відривати пасма­ми шкіру, четвертувати, вирвати серце, а останки для постра­ху виставити в 14 містах Правобережної України. Однак по­встанський ватажок надзвичайно мужньо витримував торту­ри, і на третій день (не пізніше 13 липня) коронний гетьман К. Браницький наказав відрубати йому голову. Після цього ви­рок виконувався над мертвим тілом. Дружину і чотирьох до­чок Ґонти привезли до Умані, кілька разів прилюдно висікли різками й відправили на заслання, а його єдиного сина гайда­мацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії.

І. Гонта як один з керівників гайдамацького руху відіграв значну роль у боротьбі православного українського селянства проти ре­лігійного, соціально-економічного та національного гноблення.