Український філософ, богослов, педагог

Народився 17 січня 1813 р. в м. Кам'янці-Подільському.

Закінчив Подільську семінарію та Київську духовну академію (1837), в якій згодом (у 1841—1850 рр.) викладав філо­софію. У 1850 р. захистив докторську дисертацію «Обозрение системы философии Гегеля».

У 1851—1886 рр. був професором Київського університету. За часів, коли філософію було виведено з навчальних планів, вклю­чав широкий нарис з історії філософії до лекцій з педагогіки.

Філософські погляди С. Гогоцького формувалися під впливом філософії Гегеля, яку вчений цінував насамперед за історико-філософську концепцію, В ЯКІЙ «нарешті зводяться до однієї загальної системи знання минулого», застерігаючи, однак, проти кількох притаманних їй хиб, передусім спроб вивести індивідуального суб'єкта з «абстрактних категорій», які можуть означати єство суб'єкта, проте ніколи не утворять суб'єкта са­мого, його «живої індивідуальної енергії». Це була спроба спо­лучення гегельянства з теїзмом, які робилися й на Заході.

Позитивним у гегелівській філософії, на думку С. Гогоцько­го, є визнання того, що весь світ сповнений одним розумом і виявляє в усіх частинах один верховний план, а також того, що всі окремі предмети пов'язані між собою, як щаблі одного розвитку. Ці твердження пов'язані з визнанням Божественної сили, яка творить і впорядковує світ.

Значну увагу вчений приділяв філософії Канта, вбачаючи позитивний момент у тих його поглядах, які ведуть до подаль­шого розвитку філософської проблематики. Апріорність форм мислення, розрізнення свідомості й розуму (перша має справу з явищами, другий — з безумовним (абсолютним), С. Гогоцький ставить у заслугу Кантові. Він стверджує, що кантівське вчен­ня про «антиномії» привело до «блискучої системи Гегеля та її діалектичного методу», а проголошення першості духа щодо природи — до філософії Фіхте. Отже, філософія Канта визна­чила головні напрями подальшого розвитку філософії.

Головні праці С. Гогоцького: «Критичний погляд на філосо­фію Канта» (1847); «Про характер філософії середніх віків» (1849); «Огляд системи філософії Гегеля» (1860); статті «Два слова про прогрес», «Сучасність» (1860), «Вступ до історії філо­софії» (1871). С. Гогоцький — автор першої вітчизняної філо­софської енциклопедії, чотиритомного «Философского лекси­кона» (1857—1873), «Философского словаря, или Краткого обьяснения философских и других научных виражений, встречающихся в истории философии» (1876), а також багатьох пси­хологічних та історико-педагогічних праць («Об историческом развитии воспитания у примечательних народов мира», 1853; «О различии между воспитанием и образованием в древние и новые времена», 1879; «О высшем образовании в применении к женщине», 1878).

Помер 11 липня 1889 р.