Український фольклорист, етнограф, літературознавець, громадсько-культурнии діяч

Народився 9 травня 1871 р. у с. Велеснів на Тернопіль­щині. Навчався в Бучацькій та Станіславській гімна­зіях, Львівському університеті. Ще в роки навчання почав серйоз­но студіювати фольклористику та етнографію, саме тоді вийшли його перші праці в часописах «Житє і слово», «Народ» та ін.

Народну творчість вивчав у тісному зв'язку з соціально-еко­номічними умовами життя трудящих. Із 1893 по 1902 р. В. Гнатюк систематично записував фольклор у Східній Галичині, у 1895—1903 рр. здійснив шість фольклорно-етнографічних екс­педицій у Закарпатську Україну. Дослідником записано 1500 народних пісень, укладено збірки «Коломийки» (у 3 т., 1905— 1907), «Гаївки» (1909), «Колядки і щедрівки» (1914).

В. Гнатюк поклав початок систематизованому науковому виданню українських фольклорних та етнографічних матеріа­лів: збірники «Галицько-руські легенди» (т. 1—2, 1902—1903), «Народні оповідання про опришків» (1910), «Українські народні байки» (т. 1—2, 1916), п'ять томів казок, легенд, переказів тощо, записаних у Закарпатті, «Етнографічні матеріали з Угорської Русі» (у 6 т., 1897—1901). Значним внеском у літературу є розробка методики та методології фольклорних досліджень, зокрема про­блеми текстологічного аналізу, систематизації, історії етнографи. Нині закладені ним підходи є загальноприйнятими. З 1898 р. В. Гнатюк — секретар Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові, один з редакторів «Літературно-наукового вісника» та «Етнографічного збірника», у 1898—1906 рр. — директор та головний редактор «Українсько-руської видавничої спілки» У Львові. Очолював наукові експедиції, результатом яких у 1895. 1902 рр. були «Етнографічні матеріали з Угорської Русі» (у 6т.), наукові розвідки «Руські оселі в Бачеді» та ін. Автор біографіч­но-критичних нарисів про І. Котляревського, Марка Вовчка, С. Руданського, Л. Глібова та ін. Його зусиллями видано чимало творів українських письменників (М. Коцюбинського, І. Фран­ка, Лесі Українки та ін.) та перекладів із світової літератури (Данте, Шекспіра, Золя та ін.).

Величезною є епістолярна спадщина вченого. Він активно листувався з І. Франком, Б. Грінченком, М. Вороним, Б. Лепким, М. Павликом, А. Крушельницьким, І. Нечуєм-Левицьким та ін.

За ЗО років своєї дослідницької та видавничої діяльності В. Гнатюк опублікував близько тисячі різних за жанром праць.

Висока ерудиція, широта інтересів зробили В. Гнатюка од­нією з найвизначніших постатей в історії слов'янської фоль­клористики. Його заслуги були відзначені обранням членом- кореспондентом Петербурзької Академії наук (з 1902), академі­ком Вільної української академії наук. 1924 р. вченого обрали академіком АН УРСР і запросили переїхати до Києва. В. Гна­тюк, захоплений відродженням національного руху в Україні середини 20-х років, прагнув долучитися до цього руху, але че­рез слабке здоров'я не зміг виїхати до Києва.

Помер 1926 р. у Львові.