Український математик, учений у галузі кібернетики та обчислювальної техніки

Народився 24 серпня 1923 р. в м. Ростові-на-Дону в родині інженера. У 1948 р. закінчив Ростовський університет.

Спочатку досліджував абстрактну та топологічну алгебру, потім розробляв теоретичні й прикладні питання кібернетики.

У1956—1957 рр. очолював лабораторію обчислювальної тех­ніки в Інституті математики АН УРСР. З 1957 р. і до кінця життя — директор Обчислювального центру (з 1962 р. — Інсти­тут кібернетики) АН УРСР.

Академік з 1961 р., віце-президент АН УРСР з 1962 р., ака­демік АН СРСР з 1964 р., заслужений діяч науки з 1978 р.

В. Глушков — автор 750 наукових праць, багато з яких не мають аналогів у світі. Зробив величезний внесок у розроб­лення теоретичних концепцій штучного інтелекту. Він прагнув спрямувати нову теорію на розв'язання реальних завдань про­ектування машин. Найвідоміші його праці стосуються теорії нескінченних дискретних, а особливо топологічних бікомпактних груп, проблем обчислювальної техніки і кібернетики, зокре­ма теорії цифрових автоматів.

Під його керівництвом було сконструйовано серію електрон­но-обчислювальних машин: «Київ», «Мир», «Дніпро», системи «Львів», «Кунцево» та ін. Жодна з цих машин не поступалася найкращим зарубіжним зразкам. В ЕОМ «Київ», наприклад, знайшов своє практичне втілення важливий напрям теоретич­них пошуків В. Глушкова — штучний інтелект.

Створена під його керівництвом на початку 70-х років електронно-обчислювальна машина «Мир» стала прототипом су­часних «персоналом».

За свої дослідження В. Глушков був двічі удостоєний Дер­жавних премій (1964, 1968).

На робочому столі ученого під склом лежав аркуш паперу з написом: «Сьогодні перший день твого життя, що залишилося. Не гай марно часу». Він жив з максимальною віддачею і зро­бив величезний внесок у теорію та практику створення сучасних обчислювальних комплексів.

Помер 30 січня 1982 р.