Російський і український культурний і громадський діяч, письменник
Народився в 1829 р. у поміщицькій сім'ї. Змалку виявив хист до малювання. Разом зі своїм молодшим братом Миколою, який згодом став видатним художником-передвижником, готувався до вступу в Академію мистецтв. Однак через смерть батька довелося відкласти мрію стати художником. Він бере на себе управління батьківським маєтком. Про ліберальні настрої молодого поміщика красномовно свідчить той факт, що ще задовго до реформи 1861 р. він звільняє від кріпосної залежності своїх селян. У 1865 р., продавши маєток, Ге переїздить до Херсона. Тут, працюючи чиновником в Акцизному управлінні, бере активну участь у культурному і громадському житті міста — організовує Публічну бібліотеку, пише п'єси, виступає як журналіст і театральний критик.
У 1868 р. його обирають на посаду секретаря міської думи м. Миколаєва. Починаючи з вересня 1879 р. і до останніх днів його діяльність пов'язана з цим містом. У 1881 р. з його ініціативи організовано громадську бібліотеку. На сторінках місцевих газет виступав з оглядом художніх виставок, фейлетонами, театральними рецензіями, публічними статтями. В 1890 р. заснував і очолив артистичний гурток. Для гуртківців і широкого загалу читав лекції «Про драматичне мистецтво», згодом видав їх окремою книгою, в якій на основі зарубіжних і
вітчизняних джерел розробив основи теорії сценічного реалізму. Для театральної трупи написав п'єси «Театральні боги», «Свобода мистецтва», «Шквал», «Кухня відьми», «Канікули». Як людина творча виявив себе в різних жанрах мистецтва. Читацька аудиторія схвально прийняла роман Г. Ге «Софія Милич». Його картина «Могила Миколи Миколайовича Ге і Ганни Петрівни Ге на хуторі Іванівському» зберігається в меморіальному музеї М. М. Ге в с. Івангород, що на Чернігівщині.
У 1890 р. до 100-річчя від дня заснування Миколаєва вийшла його книга «Історичні нариси столітнього існування міста Миколаєва біля гирла Інгулу».
Помер 14 листопада 1911 р.
