Український письменник, просвітитель, культурний діяч
Народився 24 квітня 1803 р. в с. Тополя Гулинського округу на Пряшівщині (нині Словаччина) в родині сільського священика.
У 1821 р. закінчив Ужгородську гімназію, у 1827 р. — духовну семінарію. З 1844 по 1865 р. працював у Пряшеві домашнім учителем, урядовцем у єпископській канцелярії, священиком і каноником, потім викладав російську мову в Пряшевській гімназії.
Соціально-політична діяльність О. Духновича була спрямована на захист Закарпаття від його зугорщення, за що в 1848 р. зазнав гострих переслідувань.
О. Духновича називали «великим будителем Закарпаття». Він написав низку патріотичних поезій, зокрема: «Я русин був. єсьм і буду», « Підкарпатськії русини» (що в 1919—1938 рр. були гімном закарпатських українців), «Счастіє жизни», «Последняя моя песнь».
Культурну діяльність почав зі збирання українських народних пісень, опублікованих у 1878 р. Я. Головацьким. З 1850 р. заснував «Литературное заведениє Пряшивское», що проводило культурно-просвітню діяльність. За два роки існування товариством було видано підручники з географії та історії, літературно-художні альманахи, засновано краєзнавчий музей. У тому ж 1850 р. написав драму українською мовою «Добродітель перевищує багатство», опублікував численні статті у виданнях «Вестник» (Відень), «Церковна газета» (Будапешт), «Слово» (Львів) та ін.
О. Духнович відомий як автор підручників для народних шкіл: «Книжиця читальная...» (1853), «Хліб душі» та ін.
Мету виховання О. Духнович вбачав у формуванні громадянина й патріота, людини освіченої, фізично й морально здорової. Був одним із засновників трудового виховання в Україні.У центрі всіх творів О. Духновича — людина і її ставлення до суспільства. Все своє свідоме життя письменник прагнув
відповісти на питання: «Що я є, чому живу на землі, що потрібно робити?».
Головна теза освітянської концепції О. Духновича: становище людей не є фатально визначеним, бо завдяки освіті й моральному самовдосконаленню люди стають господарями своєї долі.
Важлива роль у формуванні людини, твердить педагог, належить вихованню, а не природним нахилам.
Перша педагогічна праця — буквар «Книжиця читальная для начинающих» — мала великий успіх. У 1859 р. вийшла друком «Скорочена граматика письмової російської мови».
У рідній мові, її розвитку О. Духнович вбачав не лише важливу зброю у боротьбі проти денаціоналізації українців Закарпаття, а й засіб поширення освіти.
У 1857 р. була опублікована головна праця О. Духновича — підручник «Народна педагогіка» (перший підручник з педагогіки не лише в Закарпатті, айв усій Україні). Призначалася вона для батьків і вчителів, була побудована у формі катехізу. В книжці було популярно викладено засади виховання.
За багатогранністю просвітницької і педагогічної діяльності, глибиною наукового обґрунтування педагогічних ідей О. Духнович був одним із перших професійно значущих педагогів на Західній Україні.
Помер 29 березня 1865 р.
