Український письменник і публіцист

Народився 8 листопада 1891 р. в повітовому містечку Вовча (нині Вовчанськ) на Харківщині в багатодітній родині дрібного крамаря. Екстерном закінчив гімназію. З 1912 р. навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзько­го університету. За участь у революційному русі його було виключено.

У роки першої світової війни перебував рядовим у царській армії. За революційну агітацію О. Досвітнього було засуджено до страти, але він утік за кордон. Проживав в Америці, Китаї, Японії. У 1918 р. повернувся в Україну й одразу прилучився до боротьби проти німецько-кайзерівських окупантів. Працював редактором газети «Галицький комуніст». За пропагандистську роботу в Галичині потрапив у варшавську в'язницю. В березні 1920 р. повернувся в Україну. Редагував газети «Хліб і залізо», «Большевик в пути», «Селянська правда» і «Зірка» (Катерино­слав). Був членом спілки письменників «Гарт», ВАПЛПГЕ, ВУСПП, Спілки письменників СРСР. В останні роки життя виконував обов'язки головного редактора сценарного відділу Всеукраїн­ського фотокіноуправління, голови Українського товариства драматургів і композиторів.

О. Досвітній — автор збірок «Новели» (1920), «Тюнгуй» (1924), «На чужині», «Чия віра краща» (обидві 1925), «Алай», «Гюлле» (обидві 1927), «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко» (всі 1930), «На той бік» (1931), повісті «Нас було троє» (1929), романів «Американці» (1925), «Хто» (1927), «Кварцит» (1932), книги «Нотатки мандрівника» (1929).

У творах О. Досвітнього порушуються проблеми людини в революції і революції в людині, емансипації жінки Сходу («Гюл­ле»). Щодо його активності як революціонера, то її треба оці­нювати з погляду конкретних умов та історичного періоду.

З творчістю О. Досвітнього в українську літературу широко входить хронікально-мандрівницький і мемуарний жанр, роз­криваються тематичні й географічні обрії українського пись­менства. Найяскравішою ознакою його стилю є публіцистич­ність.

Письменник виступив і як драматург (автор драми «Магма» і віршованого лібрето до опери «Партизани» в машинописних копіях).

У 1933 р. О. Досвітній став жертвою політичних наклепів і звинувачень, його було незаконно репресовано.

Помер 3 березня 1934 р. Реабілітований у 1955 р.