Політичний і державний діяч, літературознавець, публіцист, історик і бібліограф

Народився 7 квітня 1882 р. у Вільні. Навчався у Вар­шавському, Петербурзькому університетах, у 1909 р. закінчив Київський університет. Працював у журналах «Украинский вестник», «Україна», був членом редколегії газети «Рада» і редактором тижневика «Дніпрові хвилі», секретарем Україн­ського наукового товариства у Києві, членом Наукового това­риства ім. Т. Шевченка.

У квітні 1917 р. Тимчасовий уряд призначив Д Дорошенка гене­рал-губернатором Галичини та Буковини, а згодом — Чернігівським губернським комісаром. Був головою Генерального секретаріату Центральної ради; в уряді гетьмана П. Скоропадського обіймав посаду міністра іноземних справ. У 1919 р. емігрував за кордон.

Викладацьку роботу в університетах країн Західної Європи та Канади поєднував із науково-дослідницькою діяльністю. У 1926—1931 рр. очолював Український науковий інститут у Берліні, з 1945 р. — Українську вільну академію наук. Найвідоміші літературознавчі праці: «Пантелеймон Куліш. Його життя й літературно-громадська діяльність» (1918), «Адам Міцкевич. Його життя і твори», «Шевченко як живописець і гравер» (обидві 1919), «Огляд української історіографії» (1923), «Покажчик літе­ратури українською мовою в Росії за 1798—1897 рр.» (1925). Ці та інші праці Д. Дорошенка містять великий фактичний мате­ріал, що й донині не втратив актуальності.

Перу Д. Дорошенка належать історичні розвідки про М. Ко­стомарова, В. Горленка, В. Антоновича, М. Сумцова, праці «Право­славна церква в минулому і сучасному житті українського наро­ду», «Указатель источников для ознакомления с Южной Русью», подорожні нотатки «По рідному краю», мемуари «Мої спомини про давнє минуле. 1901—1914», «Мої спомини про недавнє мину­ле 1914—1920» тощо. Написав нарис «Історія України» для шкіл.

Вінцем його праці як ученого-історика є двотомний «Нарис історії України», в якому подано огляд історії України як процесу розвитку української державності, вміщено вичерпні історичні відомості майже про всіх українських гетьманів, висвітлено факти й події, яких немає в роботах М. Костомарова, М. Грушевського, М. Аркаса та інших відомих істориків. Ця праця побачила світ у Варшаві у 1932—1933 рр. та в Мюнхені у 1966 р. з передмовою О. Оглобліна. В Україні вийшла репринтним ви­данням у видавництві «Глобус» у 1991 р.

Помер 19 березня 1951 р. у Мюнхені.