Російський лексикограф, письменник, етнограф
Народився 22 листопада 1801 р. у м. Луганськ. У 1804 р. сім'я переїхала до Миколаєва. В. Даль крім домашнього навчання отримав підготовку з математики та малювання у викладачів Миколаївського штурманського училища. З 1815 р. навчався у Петербурзькому морському корпусі, після закінчення якого він проходив службу на Чорноморському флоті (1819). 1829 р. закінчив медичний факультет Дерптського (нині Тартуський) університету. Працював лікарем, згодом чиновником в Оренбурзі, Петербурзі. Приятелював з О. Пушкіним, М. Гоголем, був знайомий з Т. Шевченком, М. Максимовичем.
Перші літературні спроби робив ще в юнацькі роки. Він вів щоденник, писав п'єси. Закінчивши Дерптський університет і отримавши ступінь доктора медицини, майже усе своє життя присвятив збиранню слів живої народної мови та їх тлумаченню. Обраний почесним членом Петербузької АН. Автор етнографічних нарисів («Уральський козак», «Російський мужик», «Циганка» таін.); повістей («Павло Олексійович Ігривий», 1847, та ін.), оповідань для народного читання («Солдатське дозвілля», 1843). Видав у своїй обробці російські казки, опублікував «Пословицы русского народа» (1861—1862), серед яких є й українські. Основна праця В. Даля — «Тлумачний словник живої великоруської мови» (т. 1—4, 1863—1866).
Майже 20 років прожив в Україні, знав українську мову, зібрав цінні українські мовні й фольклорні матеріали.
Чимало творів В. Даля — на українські теми (повісті «Савелій Граб», «Небувале в тому, що було...», оповідання «Світлий празник», «Скарб», «Упир» тощо). Написав низку статей про Г. Квітку-Основ'яненка, переклав російською мовою його оповідання «Салдацький патрет». У праці «Про війну, марновірство й забобони російського народу» (1845—1846) багато приладів з українського фольклору. Зібраний В. Далем матеріал для українського словника залишився неопублікованим.
Помер 4 жовтня 1872 р. Похований у Москві.
