Український літературознавець, лінгвіст, історик, політолог

Народився 21 грудня 1861 р. в с. Перешори на Херсон­щині у родині дрібного урядовця. З вересня 1875 р. він навчався в Єлизаветградському вищому земському реально­му училищі 1-ю розряду. Тут він познайомився з П. Тобілевичем, з яким одразу перейшли «на українську мову і стали на все життя друзями». На цей період припало знайомство Є. Чикаленка з творами М. Драгоманова, з організаторами Громади, київської Громади, «Отечественных записок». Закінчивши у 1881 р. учи­лище, юнак намагався вступити до Київського та Харківського університетів, до Московської Петровської рільничої академії, проте в 1883 р. його як члена гуртка «Драгоманівська Громада» заарештовують і на п'ять років віддають під гласний нагляд поліції в с. Перешори, де він ревно займався господарством.

Поховавши 1895 р. восьмирічну доньку, Є. Чикаленко на знак пам'яті про неї передав тисячу карбованців до редакції часопи­су «Киевская старина» для оголошення конкурсу на однотомну популярну «Історію України», а згодом — двадцять п'ять тисяч на будівництво Академічного дому у Львові. Упродовж 1897— 1899 рр. близько знайомиться з О. Кониським, С. Єфремовим, і В. Леонтовичем. За його твердженням, він «все більше і більше втягався в український визвольний рух і нарешті захопився ним усією душею». Після виходу маніфесту 1905 р. українська інте­лігенція заснувала газету «Громадська думка», яка вважалася власністю В. Симиренка, В. Леонтовича та Є. Чикаленка. Після її закриття поліцією Чикаленко починає видавати «Раду» на кош­ти від проданих 200 десятин своєї землі.

На початку 1900-х років значно активізувався український Рух. Утворилася низка політичних партій, що пропонували ба­гато способів розв'язання національних, політичних та соціаль­но-економічних проблем України. Так, у 1904 р. з ініціативи Є. Чикаленка Українська загальна організація (УЗО), що була Федерацією близько 20 громад, багатьох студентських груп та окремих осіб, проголосувала за перетворення на ліберальну партію, яка мала за мету встановлення конституційного прав­ління, проведення соціальних реформ, здобуття повних націо­нальних прав українців у межах федеративної Російської рес­публіки. Є. Чикаленко був одним із організаторів й активних діячів Центральної ради.

З літературної спадщини Є. Чикаленка залишились невели­кі томи «Щоденника» та «Спогадів» і повісті з українського життя того часу, видані в Америці Українською вільною академією наук та Науковим товариством ім. Т. Шевченка.

Помер 20 червня 1929 р. у Празі.