Український педагог і освітній діяч

Народився 12 травня 1875 р. в с. Мар'янівка на Херсон­щині. У 1898 р. закінчив Новобузьку вчительську се­мінарію. Вчителював у Донбасі. 3 1918р. жив у Києві, викладав у вищих навчальних закладах, брав участь у громадському житті. У 1926 р. переїхав до Харкова, де працював в Українському науково-дослідному інституті педагогіки УРСР (1928—1934). Автор праць з проблем морального і трудового виховання.

У1913 р. вийшли друком праці «Проблеми виховання і навчан­ня у світлі науки і техніки», «Проект української школи», в яких творчо узагальнено зарубіжний педагогічний досвід. Автор боров­ся за відродження української національної школи, її становлення і демократичний розвиток. Він вважав, що школа повинна бути продовженням сім'ї. Я. Чепіга-Зеленкевич підкреслював, що вплив учителя має поширюватися за шкільні стіни, вимагав від педагога національного розуміння дитини й національного самовиховання.

У 20-х роках учений дотримувався такої ж чіткої громадян­ської позиції. Він твердив, що не семирічна, а лише десятирічна народна школа може гарантувати високий загальний рівень освіти.

Свою дидактичну систему вчений будував на надійних психолого-педагогічних підвалинах. Дитина розвивається не стрибко­подібно, зауважував він, а в суворій послідовності. Навчання у нижчій початковій школі має бути загальним розвитком мо­ральних, духовних і фізичних сил дитини і не більше. Він закли­кав педагогів учитися любити дітей і цією любов'ю спокутува­ти тяжкий гріх байдужості держави до морального виховання молодого покоління.

Помер 22 серпня 1938 р.