Український письменник і публіцист

Народився 24 квітня 1901 р. на хуторі Крутоярівка (нині село Межівського району Дніпропетровської області). Навчався у Павлоградській учительській семінарії. У 1923 р. закінчив Комуністичний університет ім. Артема у Харкові. Працював у редакціях газет «Червоний кордон», «Сту­дент революції», «Селянська правда».

У 1932 р. переїхав до Херсона, де викладав політекономію і давню історію в Херсонському педагогічному інституті масо­вої партосвіти. У листопаді 1935 р. бюро Херсонського міськкому партії розглянуло його персональну справу і зробило висно­вок, що він «протягував націоналістичні ухили, боротьбу з Хви­льовим розцінював як боротьбу за наркомівське місце».

У червні 1938 р. його заарештували, під час обшуку вилучили архів і рукопис роману «До моря». Був засуджений на 5 років увязнення у виправно-трудовому таборі. До 1942 р. працював у м. Ухта (Комі АРСР).

Під час Великої Вітчизняної війни працював у редакціях дивізійної, згодом фронтової газет. Після війни співробітничав у херсонській газеті «Наддні­прянська правда».

З 1917 р. опублікував низку нарисів та літературно-критич­них статей у газетах «Селянська правда», «Вісті ВУЦВК», «Про­летар», «Культура і побут», «Комсомолець України» та в бага­тьох інших республіканських періодичних виданнях. Належав до Спілки селянських письменників «Плуг» і літературної орга­нізації ВУССП. Член спілки письменників СРСР з 1934 р.

Автор історичних нарисів «Козаччина», «Хмельниччина», «Гетьманщина» (всі 1922), історичної повісті «Над колискою Запоріжжя» (1925), публіцистичних нарисів «Чабанський вік» (1927), «Українська Шампань» (1930), історичного роману «В степах» (1930).

Помер 21 квітня 1947 р. Похований у с. Крутоярівці. Реабі­літований у 1960 р.