Український живописець

Народився 27 вересня 1896 р. в с. Романівка на Тер­нопільщині в селянській родині. Брат М. Бойчука. Спе­ціальної художньої освіти не здобув, однак творчу обдарова­ність виявив дуже рано. Велику роль у формуванні його як митця відіграли народне мистецтво та іконопис Галичини. Т. Бойчук про­явив себе як оригінальний майстер з наївним і водночас мудрим сприйняттям світу. Його називали «українським Піросмані».

Зазнав великого впливу з боку брата М. Бойчука, проте не втратив власної художньої індивідуальності. Про це свідчить одна з ранніх його робіт, що збереглася, — «Дві жінки з насін­ням» (1916).

Напередодні першої світової війни разом з М. Бойчуком вирушив у подорож до Чернігівщини. У 1917 р. повернувся до Києва. У цей період було створено картину «Коні на пасо­вищі». Разом з братом Т. Бойчук брав участь у розписі Луць­ких казарм у Києві (1919). Свідченням творчої зрілості худож­ника став «Автопортрет» (1920) та картина «Біля яблуні» (1919— 1920). Відомі також графічні роботи майстра — ілюстрації до дитячого журналу «Барвінок» та плакати.

Передчасна смерть не дала повністю розкритися таланту і творчому потенціалу художника, та попри свій короткий вік, він зміг залишити в українському мистецтві неповторний слід.

Помер 1922 р. в Києві.