Український пост, перекладач і публіцист
Народився 11 березня 1898 р. в м. Кристинопіль Сокальського уїзду на Галичині (нині м. Червоноград Львівської області) в родині залізничного сторожа. Навчався у Львові та Відні. У 1920 р. перебував у складі Червоної Української Галицької Армії.
Брав активну участь у літературному процесі на Західній Україні. З 1923 р. співробітничав у комуністичній пресі. Видавав у Львові тижневик «Світло» (1925—1927). Зазнав переслідувань з боку польської влади. Друкувався у газеті «Галицький комуніст», був засновником і керівником низки періодичних видань. У 1927—1930 рр. редагував громадсько-політичний і літературно-художній часопис «Вікна», який об'єднав пролетарських письменників і відіграв значну роль у розвитку революційного руху на Західній Україні. Виступав із публіцистичними нарисами в періодичних виданнях. Один з організаторів групи революційних письменників «Гроно».
Польська влада звинуватила В. Бобинського у державній зрадій. Кинутий до в'язниці, у 1927 р. написав поему «Смерть Франка».
У1930 р. емігрував до Радянської України, прийняв радянське громадянство та переїхав до Харкова. Був членом літературних організацій «Західна Україна» та ВУСПП. Перекладав твори російських, польських, німецьких і французьких письменників, виступав як публіцист.
Є автором вінка сонетів «Ніч кохання» (1923), збірок «Тайна танцю» (1924), «Поезії. 1920—1928» (1930), «Слова в стіні» (1923).
У 1934 р. був репресований.
Помер 2 січня 1938 р. Реабілітований 1956 р.