Український письменник, публіцист, громадський діяч

Народився 14 жовтня 1903 р. в с. Новосвітлівка (ни­ні смт Луганської області) в родині робітника.Трудову діяльність розпочав у 1920 р. чорноробом на ко­тельному заводі. З 1923 по 1926 р. перебував у лавах Червоної Армії. Після демобілізації працював завідувачем сільбуду, ак­тором, журналістом. Під час Великої Вітчизняної війни брав участь в обороні Харкова, визволенні України, розгромі фа­шистських військ на території Німеччини. Був нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після війни очолював відділ прози, був відповідальним секре­тарем та заступником головного редактора журналу «Радянський Львів», спеціальним кореспондентом газет «Вільна Україна» та «Львівська правда». Тривалий час керував відділом сатири та гумору в газеті «Вільна Україна».

Перше оповідання «Низовина» було опубліковане в газеті «Вісті» в 1928 р. З того часу його вірші, оповідання, нариси, фейлетони, драматичні етюди друкувалися на шпальтах багатьох республіканських і обласних журналів та газет.

У 30-х роках опублікував книжку віршів «Збірка поезій» (1931), «Дайош пролетарский мажор» (1931), п'єси «Робітфонівець» (1929), «Анна Яворенко» (1935).

Після війни вийшли друком збірки оповідань і нарисів: «Не­спокійна людина» (1947), «Ясніє день» (1949), «На високій по­лонині», «Дві долі» (обидві — 1953), «Пробуджені сили», «Моя красуня» (обидві 1958).

М. Бірюков є також автором п'єс. Зокрема, п'єсу «Солдат повернувся додому» в 1961 р. поставив Московський театр са­тири під назвою «Яблуко розбрату». У 1953 р. було написано п'єсу «На високій полонині».

У багатьох сценаріях, постановках («Золоті верби», «Інтелі­гентна професія») створив гострі комедійні ситуації, в основу яких було покладено проблему «соціального конфлікту».

Помер 1 лютого 1966 р. у м. Львові.