Український освітній, церковний і громадський діяч, історик

Народився 2 січня 1874 р. на Дніпропетровщині в се­лянській родині. Навчався в Херсонському духов­ному училищі, в Одеській духовній семінарії, а згодом у Київ­ській духовній академії. Це певною мірою позначилося на осо­бистій і творчій долі майбутнього вченого.

У 1910—1918 рр. викладав у духовній семінарії в Катерино­славі, досліджував українську старовину, історію запорозької козаччини, редагував «Летопись» Архівної комісії, керував місцевою «Просвітою». У 1911 р. обраний доцентом Київської духовної академії, доцентом Харківського університету, проте не був допущений царськими властями до праці через активну громадську діяльність.

З 1918 по 1920 р. В. Біднов — декан богословського факуль­тету, професор першого українського університету в Кам'янці- Подільському. З приходом більшовиків опинився в еміграції, був інтернований, пройшов табори.

Наприкінці 1921 — на початку 1922 р. викладав історію церк­ви в Кременецькій духовній семінарії, водночас досліджував архіви, вивчав музейні зібрання. Очолював редакцію двотижне­вика «Православна Волинь», був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка та інших наукових установ, співробітничав у «Літературно-науковому віснику». Через незалежну позицію, зокрема критичне ставлення до політики польських властей щодо українського населення, змушений був залишити Кре­менець.

Упродовж наступних шести років В. Біднов обіймав посаду професора історії української церкви в Українському вільно­му університеті в Празі, викладав історію України в Українській господарській академії в Подебрадах, працював професором Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Пра­зі. Тут він також зробив великий внесок у науку і просвіту, написав низку статей про історію Запорозької Січі, її дослідників, про діяльність православної церкви в Україні, про виз­начних українських істориків. Цінним джерелом вивчення історії України є праці вченого з української історіографії, його спогади про діячів української культури.

З 1929 р. і до кінця життя працював у Варшавському універ­ситеті професором богословського факультету. У співавторстві з Д. Антоновичем, Д. Дорошенком, Д. Чижевським, В. Сочинським та іншими написав книжку «Українська культура», в якій йому належать розділи про школу, освіту, українську церкву. Ця фундаментальна наукова праця була перевидана 1993 р. в Києві.

В. Біднов — автор близько 70 наукових праць, головним його здобутком є дослідження «Православна церква у Польщі та Литві» (1908).

Помер 1 квітня 1935 р.