Видатний український композитор, співак

Народився 16 жовтня 1745 р. у м. Глухів на Чернігівщині. Загальну й початкову музичну освіту здобув в Київській академії. Завдяки гарному голосу його було взято до Петербурзької придворної капели. Вчився співу у М. Полторацького та Ф. Цопписа. З 1758 р. співав у Придворній капе­лі в Оранієнбаумі (нині м. Ломоносов Ленінградської області). З наступного року бере участь у виставах італійської оперної трупи як співак-соліст. Музичні знання вдосконалював в Італії, вчився у теоретика Дж. Мартіні по класу композиції (1765— 1773). 1771 р. здобув звання академіка-композитора Болонської філармонічної академії. Мав успіх як автор хорових творів, опери «Демофонт» — 1772 (лібрето П. Метастазіо), яка викону­валась у театрі «Сан-Себастьяно» в Ліворно та Флоренції. По поверненні до Петербурга, його недооцінили і призначили під начало італійця Сарті в Капелі.

М. Березовський запровадив у російсько-українській музиці перші зразки оперного, камерно-інструментального та хорового жанрів. Ним створено сонату для скрипки і чембало, Літургію (у 8-ми частинах). Особливою популярністю користувались його хорові концерти «Хваліть Господа з небіс», «Бога ста в сонм Богів», «Доколе, Господи, забудеш ім'я моє» та інші на тексти псалмів. Твори вирізняються виразним зовнішнім звучанням, глибиною внутрішнього змісту, чистотою душевного пережи­вання, відвертістю почуттів. Звукова тканина збагачена моти­вами вітчизняної співочої культури. М. Березовський майстер­но впроваджував цей мистецький стиль у своїй творчості. Особ­ливо яскравим зразком вираження ліричного настрою і ду­шевного драматизму є його концерт «Не отвергни меня во время старости», відомий в Європі, Америці і визнаний нині одним із найвизначніших композиторських досягнень світової хорової музики. Цей твір став у XVIII ст. новим класичним типом хо­рового концерту в українській та російській музиці, а кращі стильові риси цього жанру з успіхом були розвинуті А. Веделем та Д. Бортнянським.

Відіграв важливу роль у становленні української й російської музики.

Останні роки життя перебував у Петербурзі на другоряд­них службових ролях, оскільки правителі імператорського двору ігнорували його здібності й талант. Доведений до відчаю інтри­гами заздрісників, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, 22 березня 1777 р. у Санкт-Петербурзі покінчив життя самогубством.