Церковний діяч, просвітитель Закарпаття
Народився 14 листопада 1732 р. в с. Бенятині Ужанського комітату у родині сільського пароха. Закінчивши Ужгородське училище, 1753 р. вступив на богословський факультет у Трнаві. 1758 р. був висвячений на священика, 1761 р. став парохом і архідияконом в Гайду-Дорозі.
У квітні 1770 р. А. Бачинський мав аудієнцію в імператриці Марії-Терезії. Він познайомився з головним дорадником у церковних справах міністром К. Плімігеном, з дорадником цісарського двору іллірійським канцлером Ф. Галлером та імператорськими сповідниками о. Мюллером і о. Кампмюллером. Йому вдалося переконати їх у тому, що церковні канони католицької церкви ― IV Лютеранський собор, булли папи Пія IV від 16 лютого 1564 р. та «Інструкція» папи Климента XIII ― не стосуються оусянів-українців Прикарпаття і Закарпаття, що уможливлює створення незалежної єпархії. В результаті цього 19 вересня 1771 р. буллою «Еximia regalint» папа Климент XIV канонічно визнав незалежність Мукачівської єпархії.
31 липня 1772 р. А. Бачинського було призначено у вікаріат та адміністрацію Мукачівської єпархії, а вже 5 серпня імператриця Марія-Терезія правом « Vuris Рatronatus» призначає його єпископом.
Керуючи єпархією упродовж 37 років, він увійшов в історію Закарпаття не тільки як публіцист і культурно-освітній діяч, а й як глибоко переконана в істинах християнської віри й церкви релігійна людина. Він порушив перед австрійським урядом питання про друкування літургійних книг для Української церкви. На сесії Віденського синоду у квітні 1773 р. було прийнято рішення про заміну назви «уніати» на «греко-католики».
З березня 1774 р. секретар цісарської канцелярії повідомив, що імператриця Марія-Терезія має намір об'єднати українських греко-католиків двох новоприлучених королівств ― Галичини і Володимерії, з одного боку, і русинів-українців, з іншого, під однією митрополією. А. Бачинський був одним із перших кандидатів на посаду галицького митрополита, проте поважні причини перешкодили цьому.
З 1798 р. А Бачинський був членом Угорського сойму і постійним цісарським радником, що давало йому змогу обстоювати релігійну належність русинського краю.
Помер 19 грудня 1809 р.
