Український та білоруський поет

Народився 21 березня 1840 р. в с. Кушляни Віденської губернії (нині Вільнюського району Литви) в сім'ї збіднілого шляхтича. У 1861 р. навчався у Петербурзькому уні­верситеті, звідки був виключений за участь у студентських заворушеннях. Працював учителем на Гродненщині. Повер­нувшись на батьківщину брав участь у народному повстанні 1863 р., після розгрому якого, переховуючись від переслідувань, виїхав в Україну.

1865 р. Ф. Богушевич вступив до Ніжинського юридичного ліцею, який закінчив 1868 р.

В Україні Ф. Богушевич прожив понад 15 років, працював спочатку канцелярським чиновником у Чернігівській губерн­ській управі, а з 1869 р. — помічником діловода, судовим слідчим. Із 1878 р. був адвокатом у Вільно. Почав писати вірші, які поширювалися в рукописах.

Автор збірок «Дудка білоруська» (1891) і «Смик білорусь­кий» (1894), у яких під впливом ідей революційного демокра­тизму утверджуються художньо-естетичні принципи. Збірки «Білоруська скрипочка» і «Білоруські оповідання Бурачка» за­гинули в архівах царської цензури. У своїх творах глибоко розкривав соціальні суперечності пореформеного села, розвін­чував ідею безкласовості білоруської нації.

Службова діяльність Ф. Богушевича в Україні вирізнялася громадянською принциповістю, чесністю, увагою до простих людей, особливо до бідної частини селянства. Архівні доку­менти свідчать, що Ф. Богушевич був свідомим поборником інтересів українських селян. В Україні займався літературною діяльністю, писав вірші українською мовою. Величезний вплив на його творчість мала поезія Т. Шевченка, зокрема поема «Гай­дамаки». Цей вплив особливо помітний у творах Ф. Богушеви­ча «Правда», «Думка» та ін.

У 1883 р. Ф. Богушевич повернувся на батьківщину. Слу­жив у Вільно до останніх років життя.

Помер 28 квітня 1900 р. у с. Кушляни. Похований у Жупранах (нині Гродненська область).