Український історик і правник

Народився 7 лютого 1898 р. у Петербурзі в родині юрис­та. Освіту здобував у Колегії П. Галагана, на юридич­ному факультеті Київського університету та в Інституті народного господарства. Протягом 1925-—1928 рр. був аспірантом М. Грушевського. Його безпосереднім наставником був видатний україн­ський історик права, академік М. Василенко, який очолював Ко­місію з вивчення історії західноруського та українського права ВУАН.

Упродовж 12 років (1921—1933) у цій Комісії працював і А. Окіншевич. За ці роки опублікував понад ЗО праць. 1933 р. був звільнений з роботи. У 1934 р. був змушений покинути Україну. Спочатку виїхав до Казахстану, потім певний час пере­бував у Смоленську. Під час війни потрапив у полон. 1949 р. опинився у США. З 1954 р. протягом 15 років працював у Бібліо­теці Конгресу США.

Л. Окіншевич — автор понад 100 праць з історії права, літера­тури, бібліографії тощо. Низку студій присвятив історії і культурі Білорусії. Серед наукових досліджень ученого — «Центральні установи України-Гетьманщини XVII—XVIII ст.» (у 2 т.), «Ге­неральна старшина на Лівобережній Україні XVII—XVIII ст.», «Значне військове Товариство в Україні-Гетьманщині XVII— XVIII ст.», «Лекції з історії українського права», «Українське суспільство і уряд 1648—1781 рр.». Ці роботи стали хрестоматій­ними в національній історіографії.

Праці А. Окіншевича ґрунтуються на широкій джерельній основі, містять досконалий методичний апарат, їм притаманні сувора об'єктивність і виваженість. Початки державного устрою Гетьманщини вчений виводить із громадського устрою Запорожжя, де політична влада зосереджувалася в руках стар­шини. Звичаєве право було базисним для влади. В ньому закла­дені психологічні, соціально-економічні та юридичні норми ме­ханізму реалізації політичної влади козацькою старшиною. Пе­ренесені в Гетьманщину, доводив учений, ці юридичні норми дали відповідні наслідки.

Помер 7 листопада 1980 р. у Вашингтоні (СІЛА).