Славінський Максим Антонович

Український політичний діяч, вчений, публіцист

Народився 12 серпня 1868 р. у містечку Ставище на Київщині в селянській родині. Закінчивши 1886 р. київську гімназію, навчався на двох факультетах Київського університету (юридичному та історико-філологічному). Після закінчення університету (1895) служив 2 роки в царській армії. Демобілізувавшись, жив у Петербурзі, Катеринославі, Одесі і знову в Петербурзі. Працював у редакціях газет і журналів «Северннй курьер», «Жизнь», «Мир Божий», «Приднепровский край», «Южньїе записки», «Наша жизнь», «Труд» тощо, за­рекомендувавши себе здібним журналістом і публіцистом, фа­хівцем з національного питання.

У буремному 1917 р. представляв українську Центральну раду при Тимчасовому уряд і в Петрограді, був делегатом з'їзду поневолених народів у Києві (вересень 1917 р.).

Після жовтневих подій в Петрограді повернувся в Україну, виступав зі статтями в періодиці, зокрема в «Новій Рад і» і «Від­родженні». За влади гетьмана (з кінця квітня 1918 р.) працю­вав у Міністерстві закордонних справ, брав участь у перегово­рах з радянською Росією, очолював Міністерство праці в уряді Ф. Лизогуба. З початку 1919 р. був керівником дипломатичної місії УНР у Празі, де й залишився після її розпуску у 1923 р. У Празі викладав історію України й українську літературу в Українській господарській академії і в Українському високому педагогічному інституті. Водночас він не поривав зв'язків із пресою, надсилаючи статті з історії і політичної думки до галичанської газети «Діло», журналу «Літературно-науковий вісник» та інших видань. У 1927—1933 рр. був постійним кореспонден­том громадсько-політичного тижневика «Тризуб», що видавав­ся у Парижі.

У статтях і публічних лекціях, виступах у комісіях Ліги Націй Славінський гостро критикував більшовицьку ідеологію, мето­ди правління в СРСР і УРСР. На його квартирі часто збиралися представники української політичної еміграції. Після визволення Праги від німецьких загарбників у травні 1945 р. М. Славінського було затримано контррозвідкою Радянської армії і відправ­лено до Києва у слідчу частину НКДБ УРСР за звинуваченням в «активній роботі, спрямованій на повалення радянської вла­ди в Україні».

Помер у в'язниці в ніч з 23 на 24 листопада 1945 р.