Український письменник, публіцист

Народився 1 грудня 1905 р. в м. Чернігів у родині вчителів. У 1926 р. закінчив Київський інститут народної освіти й пе­реїхав до Харкова. Викладав у вищих навчальних закладах. Того ж року почав друкувати свої твори. У 1932 р. опублікував книжку «Останні дні барханів» — спогади про перебування в ме­дичній експедиції у пустелі Гобі.

У роки Великої Вітчизняної війни був спеціальним корес­пондентом фронтових газет. Мужня боротьба народу проти ворога відображена в романі «Люди йдуть у вогонь», що

вий­шов друком у 1965 р.

Після війни працював у провідних республіканських жур­налах: у 1948—1952 рр. — головним редактором журналу «Украї­на», 1952—1958 рр. — редактором журналу «Вітчизна», в 1958— 1971 рр. — журналу «Всесвіт».

О. Полторацький — автор нарисів про Закавказзя і Монго­лію, про події Великої Вітчизняної війни. Результатом подоро­жей у зарубіжні країни стали книжки — «Зі Сходу на Захід» (1959), «Подорож до Італії» (1960).

Опублікував численні літературно-критичні та публіцистичні твори. Зокрема, в 1960 р. вийшла друком остання книга три­логії «Повість про Гоголя». Всього окремими виданнями було випущено у світ понад ЗО книжок, зокрема «На шістьох мери­діанах» (1933), «Через Монголію і Гобі» (1936), «Юность Гого­ля» (1960), «Гоголь в Петербурге» (1962).

Помер 15 березня 1977 р. Похований у Києві.