Куліш Микола Гурович

Український письменник, драматург, освітній і громадський діяч

Народився 18 грудня 1892 р. в с. Чаплинка (нині Херсонської області) в селянській родині. Закінчив Цюрупинську гімназію (1913). У 1915—1917 рр. перебував на фронті, був учасником революційних подій і громадянської вій­ни в Україні.

У 1921—1922 рр. М. Куліш редагував газету, завідував по­вітовим відділом народної освіти, що давало йому змогу їздити по селах, вивчати селянське життя. У 1922 р. переїхав до Одеси, де очолив губернський відділ народної освіти. З його ініціативи та за безпо-середньою участю було відкрито низку шкіл, дитя­чих садків та дитбу-динків.

У 1921—1922 рр. написав цикл «По горам и весям», де роз­повів про жахливе становище українського села під час голоду в Україні (1921—1922), занепад народної освіти, трагічну долю сільських учителів.

М. Куліш створив перший на той час український буквар «Первинку», читанку для початкової школи. Писав оповідання для дітей. Однак талант письменника вповні виявився не в прозі, а в драматургії. У 1925 р. була написана перша п'єса «97», що мала гучний успіх. Того самого року М. Куліш був відклика­ний до Харкова, де розпочав творчу працю вже як професійний літератор, вів активну громадську діяльність. Познайомившись із М. Хвильовим, разом з ним створив і очолив літературне угруповання В АПЛІТЕ. Редагував журнал під такою ж назвою, часописи «Політфронт», «Літературний ярмарок».

Тісно зійшовся з режисером-новатором Лесем Курбасом, разом з яким закладали підвалини нового національного театру.

М. Куліш відомий читачам як автор драматичних творів «Хулій Хурина» (1926), «Мина Мазайло» (1929), «Комуна в сте­пах» (1931), «Прощай, село, або Поворот Марка» (1934), «Пате­тична соната» (поставлена 1931 р.) та ін.

Після припинення діяльності ВАПЛІТЕ твори М. Куліша за­боронили, а самого драматурга 7 грудня 1933 р. заарештували й одразу відправили до Києва в ізолятор НКВС, а незабаром на Соловки.

Останні відомості про письменника надійшли з політичного ізолятора Соловків 15 червня 1937 р. Імовірно, що його розстрі­ляли 3 листопада 1937 р. разом із групою діячів української культури на сумнозвісній Секирній горі.

Реабілітований 1956 р.