Індіра Ганді народилася в місті Аллахабаді (Ілахабаде) (сучасний штат Уттар-Прадеш). Вона була єдиною дочкою Джавахарлала Неру, першого прем'єр-міністра Індії і лідера Індійського національного конгресу (ІНК). Її чоловік, політик і журналіст Фероз Ганді (1913-1960), не знаходився в будь-якому спорідненість з іншим знаменитим індійським політиком на прізвище Ганді - Мохандас Карамчанд (Махатмою).
Після смерті батька у 1964 була обрана депутатом Лок Сабхі (нижньої палати парламенту) від ІНК, працювала в уряді Лал Бахадура Шастрі. Після смерті Шастрі в 1966 в Ташкенті під час мирних переговорів з Пакистаном Індіра Ганді стає лідером ІНК і прем'єр-міністром Індії (друга в світі жінка - прем'єр-міністр після Сірімаво Бандаранаїке).У 1969, після розколу ІНК, Ганді очолила т. н. незалежну партію Конгресу, пізніше офіційно визнану центральною виборчою комісією Індії наступницею ІНК. Розкол стався внаслідок намірів Ганді проводити більш соціально-орієнтовану політику та налагодити відносини з СРСР. У 1971 здобула перемогу на парламентських виборах під гаслом боротьби з бідністю. У тому ж році відбулася чергова індо-пакистанська війна - після інтервенції індійських військ в охоплений боротьбою за незалежність Східний Пакистан там була проголошена республіка Бангладеш. У цьому конфлікті Індію підтримав СРСР, що сприяло ще більшому поліпшенню відносин між двома країнами.
Індіра Ганді провела націоналізацію банків; в роки її правління в країні швидкими темпами розвивалася промисловість, в тому числі важка; була запущена перша АЕС (у штаті Махараштра), у сільському господарстві сталася т. н. «Зелена революція», завдяки якій Індія вперше за довгі роки стала незалежною від імпорту продовольства.
У 1975 Верховний суд Аллахабада визнав Індіру Ганді винною у фальсифікації підсумків виборів 1971 і наказав їй піти у відставку, з забороною політичної діяльності на шість років. У відповідь Ганді, скориставшись 352 статтею конституції Індії, оголосила надзвичайний стан. За час надзвичайного становища в економіці було досягнуто низку успіхів; практично припинилися міжрелігійні конфлікти. Але не всі вжиті заходи були популярні, як, наприклад, примусова стерилізація для стримування зростання населення. До того ж були обмежені політичні свободи, закрито ряд опозиційних газет.
У 1977, переоцінивши власну популярність, Ганді призначила парламентські вибори й програла. Повернулася до влади в 1980. Другий термін її правління був відзначений конфліктом з сикхами, що проживали, в основному, в штаті Пенджаб. Лідер сикхів Джарнаїл Сінгх Бхідранвале оголосив сикхів незалежною самокерованою громадою. Його послідовники також були причетні до нападів на індуїстів в Пенджабі. Сепаратистів підтримував Пакистан. У червні 1984 вони зайняли головну святиню сикхів - Золотий храм в Амрітсарі. У відповідь індійський уряд провело військову операцію «блакитна зірка», в ході якої храм був звільнений, а близько 500 його захисників вбиті. Помста сикхів не змусила себе довго чекати - 31 жовтня 1984 Індіра Ганді була вбита власними охоронцями.
Після смерті Індіри Ганді ІНК і уряд очолив її старший син Раджив. У 1991 він був убитий терористкою з ланкійської організації «Тигри звільнення Таміл Ілама» (ТОТІ) - у відповідь на відправку індійських військ в Шрі-Ланку в середині 1980-х. В даний час ІНК очолює його вдова, невістка Індіри Ганді, Соня Ганді, вона привела партію до сенсаційної перемоги на виборах до парламенту в травні 2004.
Інформація отримана з сайту Wikipedia
