Український письменник і вчений першої половини XVIII ст.

Дати народження і смерті, соціальне походження не­відомі. До 1732 р. навчався в Києво-Могилянській академії, де записав курс риторики професора І. Негребецького (1722) та курс філософії І. Левицького (1723). В 1733 р. прийняв чернечий постриг і став професором Києво-Могилянської академії. Протягом 1735/36 навчального року викладав у класі синтаксими курс «Система синтаксису». Рукописний текст цього курсу, складений латинською, польською та українською мовами, містив, зокрема, різні вправи й домашні завдання, лекції, переклади античних байок тощо.

У 1736 р., викладаючи у класі поетики Києво-Могилянської ака­демії, написав теоретичну працю під назвою «Сад поетичний», який став однією з найґрунтовніших праць першої половини XVIII ст. з теорії поезії. Перша частина містить тлумачення, зразки антич­ного, польського та українського віршування, друга присвячена риториці. В поетиці М. Довгалевського знайшли відображення теоретичні засади літератури барокової доби. Йому належить та­кож компендіум «Ключ для достойного вступу молодим поетам», в якому викладено основні принципи поетичної теорії. Як письмен­ник виявив себе в написанні двох шкільних драм. Перша — «Коміческое дЬйствіе» (1736) і«Властотворній образ человЬколюбія Божія» (1737). Інтерес дослідників привертають гумористичні інтермедії на соціально-побутову тематику (по 5 до кожної драми), що були написані мовою, близькою до народної. Про авторство інтер­медій точаться дискусії. Не виключено, що вони належать одно­му з учнів М. Довгалевського, ймовірно, С. Лебединському.

Твори М. Довгалевського, насамперед «Сад поетичний», спра­вили значний вплив на формування української естетико-літературної культури.

Останні роки життя М. Довгалевський провів у Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі, де, мабуть, і помер.

Похований у Києві, на цвинтарі Київського Братського монастиря й Києво-Могилянської академії.