Українська письменниця і перекладачка.

Народилася 1 листопада 1861 р. в с. Карлівка (нині Зелений Яр) Миколаївської області в родині свяще­ника. Дитинство й молодість минули на півдні України.

Псевдонім вибрала, виходячи з українознавчого спрямуван­ня своїх творів. Дніпрова Чайка — це морально-психологічне мотивування письменницької вільної волі, свободи не тільки особистої, а й усього українського народу. 1879 р. закінчила Одеську гімназію, вчителювала у сільських школах Херсонської губернії. Своїм вихованцям прищеплюва­ла любов і шану до української мови та рідного краю.

Брала активну участь у роботі київської «Просвіти», у гро­мадсько-політичному житті Херсона. 1905 р. її заарештували за антиурядові виступи. Цього ж року в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два вірші молодої письмен­ниці («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка», яке жан­рово близьке до запису з народних уст.

Творче становлення Дніпрової Чайки припадає на 80-ті роки XIX ст., коли була особливо відчутною дія сумнозвісного Емського акта.

С. Єфремов зауважував, що поетеса створила особливии жанр символістських малюнків, у яких під зовнішніми реаліями раз по раз чується глибокий зміст, таємниче порівняння між подіями в природі й людським життям. Ритмізовані міні­атюри Дніпрової Чайки приховують соціальну символіку.

Протягом усього життя цікавилась усною народною твор­чістю. 1884 р. привезла три зошити фольклорних матеріалів на II Археологічно-етнографічний з'їзд. В одному із зошитів було вміщено 30 українських пісень Дніпровського повіту Таврій­ської губернії.

Перебуваючи в глухому Кримському селі Алма-Тамах (1886), написала цикл поезій «Морські малюнки», який посідає в її творчості особливе місце. Це ритмізовані мініатюри, сповнені філософських роздумів про долю народу та роль творчої осо­бистості в суспільстві. Морським малюнкам притаманні роман­тичне зображення персонажів і насиченість соціальною сим­волікою.

З 1887 р. друкується переважно в періодичних виданнях Західної України «Дзвінок», «Правда», «Зоря», а також в аль­манахах «Перший вінок», «Хвиля за хвилею» (Чернігів). Особ­ливо зацікавили сучасників поезії в прозі («Морські малюн­ки», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя», «Хвиля»). Музичність творів Дніпрової Чайки вразила знавців красного письмен­ства.

Автор творів для дітей («Коза-дереза», «Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-Красна»).

За участь у Громаді родину Василевських вислали в с. Королівка Херсонської губернії. Повернулася до Херсона на­прикінці 1895 р. і написала під впливом «Кобзаря» Т. Шевчен­ка поезію «Роковини». Привітала піднесення визвольного руху, опублікувала оповідання «Плавні горять» (1902). Протягом 1903—1905 рр. була активним членом організації допомоги полі­тичним в'язням.

1908 р. Дніпрова Чайка переїхала до Києва. Товаришувала з М. Лисенком, М. Коцюбинським, М. Заньковецькою, А. Крим­ським.

Після тяжкої хвороби та лікування в Одесі переїхала до донь­ки в с. Гарманівку Обухівського району на Київщині.

Померла 13 березня 1927 р. Похована в Києві.