Український церковний діяч, публіцист, видавець

Народився 1892 р. в с. Тетильківці (нині Шумського району Тернопільської області). Навчаючись у духов­ній семінарії в Житомирі (1907―1910), вів бібліотеку підпільного Українського гуртка. У 1916 р. закінчив медичний факультет Київського університету. Працював у Ізяславі, де в 1917 р. був °браний головою повітового земства й водночас редактором видаваного ним часопису «Нова дорога» (1918). У 1925―1926 рр. у Володимирі-Волинському видавав і редагував часопис «На варті», присвячений питанням українського національно-цер­ковного руху. Загалом часописи А. Річинського можна назвати хронікою церковно-громадського життя на території Західної Волині. У червні 1927 р. провів у Луцьку український церковно- народний з'їзд, на якому було обрано Український церковний комітет. Його головою став А. Річинський. Доповідь «Сучасний стан церковно-релігійного життя української людності в Польщі», виголошена ним на з'їзді, мала великий резонанс се­ред українського населення і згодом призвела до тимчасового відлучення його від церкви. Після з'їзду видав часопис «Рідна церква».

У 1928 р. став членом митрополичої ради у Варшаві, а на­ступного року за діяльність, пов'язану з національним відро­дженням української православної церкви і боротьбою проти впливу московського єпископату, був підданий анафемі сино­дом православної церкви в Польщі. У відповідь на це розпочав видання часопису «Наше братство» (1929). У 1930 р. анафему було знято. Згодом, не відмовляючись від своєї основної громад­ської роботи, присвяченої церковним справам, А. Річинський активно включився в роботу «Пласту», за яку зазнав пере­слідувань як з боку польської влади (1939 р. був ув'язнений), так і радянського режиму: в 1940―1941 рр. був заарештований і направлений до виправно-трудових таборів, звідки вже не повернувся.

А. Річинський ―один з організаторів широкомасштабного руху за українізацію Української православної церкви. Його діяльність, спрямована на українізацію церкви, знайшла своє відображення і в його музичній творчості (збірки «Скорбна Мати», «Українська відправа вечірня і рання» та ін.).

У 1930 р. вийшла друком книга А. Річинського «Для щастя слави і свободи»; у 1933 р. ― праця «Проблеми української релігійної свідомості», в якій він, зокрема, розглядав такі питання, як національно-церковна революція, особливості релігійної психології українців і світогляду росіян, церква і націоналізм; у 1938 р. ― монографія «Старий город Волинь». Для церковного ужитку видрукував свій переклад українською мовою «Парастасу». Кожне з цих видань було пов'язане з певним періодом життя і громадської діяльності самого видавця.

Помер у 1941 р.