(початок VI ст,-кінецьVIст.)

Початковий період історії кожного народу завжди оповитий легендами. Давні русичі в цьому не становлять винятку. Літописець XI ст., поставивши завдання з'ясувати "звідки пішла Руська земля" і "хто в Києві став першим княжити", пише: "То було три брати: одному ім'я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їх — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, од чого й прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх найстаршого назвали його Києвом. І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину. Були ж вони мужами мудри­ми й тямущими і називалися полянами: Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді коло Києва перевіз був з тої сторони Дніп­ра. Тому [й] казали: "На перевіз на Київ". З тим, що Кий був простим перевізником, літописець не згоден, на­водячи на підтвердження його князівського походження такі аргументи: "Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Царгорода. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря: а тільки про те відаємо, що велику честь, як ото розказують, прийняв він од [того] цесаря...

А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю і вподобав місце, і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не да­ли йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці горо­дище те — Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття своє. І два брати його, Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут скончалися".

От, власне, і все, що літописець, якого зазвичай ототожнюють з мо­нахом Києво-Печерського монастиря Нестором, зміг довідатися про зас­новника столиці давньоруської держави. Його розповідь сповнена вираз­них рис народного переказу: три брати-засновники і їхня сестра — типові фольклорні персонажі. Не випадково багато вчених ставилися до історич­ності князя Кия скептично. Але в останні десятиліття провідні дослідни­ки схильні вважати його історичною особою — воєнним ватажком, вождем-князем племінної групи полян, які на рубежі Античності і Середніх віків мешкали на території Середнього Подніпров'я. В іноземних джере­лах поляни відомі як анти.

Насправді ж нічого міфологічного в розповіді про Кия немає і його біографія в загальних рисах відтворюється цілком переконливо. Народив­ся він на початку VI ст. у знатній полянській сім'ї. На цей час придніп­ровські слов'яни уже знали спадкове правління. Відомо, що одного з ант­ських (полянських) князів IV ст. звали Божем (Бусом). Візантійські автори наводять імена й інших знатних антів, сучасників Кия, наприклад гордого Мезаміра, посла, убитого аварами.

Молодість Кия припала на період напруженої боротьби між антамиполянами і Візантійською імперією на Дунаї. Слов'яни активно освоюва­ли придунайські землі, спустілі після падіння держави царя гунів Аттіли, чому намагалася перешкодити Візантія. На початку 30-х років VI ст. на Дунаї розгорілася багатолітня війна між слов'янами й армією імператора Юстиніана. На південь по Дніпру з лісових областей Східної Європи спускалися численні дружини різних слов'янських племен. Це зміцнюва­ло стратегічне значення гір, розташованих при впадінні у Дніпро його го­ловної притоки Десни. В цьому місці, біля переправи, здавна велася жва­ва торгівля товарами з лісової, лісостепової й степової зон.

Місце для нового міста було вибрано на важкодоступному останці пла­то, що утворювало гору, яка нині здіймається над Подолом. Вона відома як Замкова гора. Повз неї з плато, де в той час розташовувався давній мо­гильник з капищем, а пізніше виросли князівські палаци і Десятинна цер­ква, проходив узвіз на Поділ до річки Почайни, у гавань якої заходили човни, що пропливали по Дніпру. Спорудження укріпленого городища за­безпечувало Кию контроль над судноплавством по Дніпру, а також спос­тереження за переправою. Перевіз через Дніпро справді був "Київ", ос­кільки володів ним Кий, але перевізником він, звичайно, не був.

Завершивши спорудження свого "града", Кий разом з іншими слов'ян­ськими проводирями вирушив на Дунай. Серед антських (полянських) пос­лів у Константинополі він, імовірно, був присутнім при мирних перегово­рах з імператором Юстиніаном у 545 р. За умовами укладеної угоди, Візантія визнавала право антів на володіння лівобережжям Дунаю з фортецею Турріс. Кий, прагнучи закріпитися у Подунав'ї заснував там городок Києвець. Проте гострий конфлікт з місцевим населенням зруйнував його плани, зму­сив князя вернутися у Київ, де він невдовзі й помер. Нащадки Кия досить довго утримували владу в заснованому ним "граді". Польський хроніст Ян Длугош повідомляє, що Аскольд і Дір були прямими нащадками Кия. Ім'я Кий має суто слов'янську етимологію (кий — палиця). Можливо, воно походить і від кіу, божественного коваля у міфах індоєвропейських племен, соратника бога-громовержця у боротьбі зі Змієм. Українська ле­генда пов'язує виникнення Дніпра з ковалем, що переміг Змія, котрий об­клав країну непосильною даниною. Коваль запряг поваленого ворога в со­ху і провів глибоку борозну. Цією борозною під кручами потік Дніпро.

Літописний переказ про Кия, його братів і їхню сестру — це, насам­перед, компіляція легенд різних часів. У більш ранніх легендах засновни­ком городища на Киселівці називався Сар (у північноіранських мовах — "голова") — слов'янський або сарматський князь Середнього Придніпро­в'я, у середині І тисячоліття замішений Києм. Цікаво, що візантійський імператор Константин Багрянородний іменує київську цитадель "Самбатас" і в цій назві можна побачити викривлене "Сарбатас". Про цей Сар пізніше забули, але його сестра, Либідь, залишилася в народній пам'яті. Звинувативши в подружній зраді, її жорстоко покарав готський король Германаріх, котрий володів Нижнім Придніпров'єм, за що зазнав нападу її братів, Сара та Амія, і був тяжко поранений. Проте образи Щека і Хорива мають явно міфологічне коріння. Вони відповідають місцевим міфічним героям — засновникам двох розташова­них на горах над Подолом городищ. Не виключено, що в найдавніші ча­си вони могли бути духами-божествами цих гір.

Незважаючи на легендарність, Кий з повним правом може вважатися історичною постаттю — полянським князем, що утвердив центр своєї влади в Києві, який відтоді послідовно розвивається у столицю першої східнослов'янської держави — Київської Русі. Його ім'я по праву нероз­ривно пов'язують з історією заснованого ним міста.

Джерело. 100 найвідоміших українців.