Майор держбезпеки І Самойлов (Бесидський ) Самуїл Ісаакович очолював Іноземне відділення Державного політичного управління УСРР з жовтня 1932 року по липень 1933 року, з січня 1937року по березень 1938 року виконував обов'язки начальника 3-го відділу Управлін ня державної безпеки Народного з комісаріату внутрішніх справ УРСР (з метою конспірації Іноземному відділу було присвоєно номер 3 ).

Народився С. І. Самойлов 23 серпня 1900 року у с. Кривді Буцької волості Уманського повіту Київської губернії в родині службовця. Початкову освіту С. І. Са­мойлов здобув у 1917 році після закінчення 4-класного вищого початкового училища у с. Розкішне. У 1918 році він навчався в Уманському середньо-будівельно-технічному училищі та на загальноосвітніх курсах при Тельшивській гімназії, яка була евакуйована із Польщі до міста Корсунь Київської губернії.

З 1919 року по 1920 рік С. І. Самойлов працює служ­бовцем у лісовому господарстві м. Таращі Київської губернії, як співробітник Таращанського ревкому тричі заарештовувався повстанськими загонами, де йому загрожував розстріл.

У 1920 — 1921 роках С. І. Самойлов добровільно вступав на військову службу, де перебував червоноарвійцем 25-ї маршової роти 1-го запасного батальйону 365-го полку 179-1 бригади 60-ї дивізії 14-1 армії, вою­вав иа польському фронті, був поранений. Після цього він працює військовим слідчим військово-контрольно­го пункту № 1 Особливого відділу та військовим слідчим Особливого відділу цієї ж армії. На слідчій роботі С. І. Самойлов працює й надалі, у 1921 — 1922 роках — обіймає посади військового слідчого та старшого вій­ськового слідчого пункту № 4 Особливого відділу Київ­ського військового округу.

Від травня по листопад 1922 року С. І. Самойлов — співробітник розвідувального управління штабу Ук­раїнського військового округу Робітничо-Селянської Червоної Армії. Саме у цей період, після роботи у вій­ськовій розвідці, він змінив прізвище та до травня 1923 року готувався до вступу у військово-інженерне училище. Але його доля склалася інакше.

Службу в органах державної безпеки Української СРР С. І. Самойлов розпочав у 1923 році позаштатним помічником уповноваженого Контррозвідувального відділу Проскурівського окружного відділу Держав­ного політичного управління. У цьому ж відділі, до серпня 1925 року, він обіймає посаду помічника Уповноваженого секретно-оперативної групи.

Наступні майже сім років — до лютого 1931 року, С. І. Самойлов проходить службу у контррозвідці — спочатку уповноваженим, а з лютого 1928 року — уповноваженим 2-го відділення Контррозвідувального відділу ДПУ УСРР. У жовтні цього ж року його підви­щено по службі та призначено старшим уповноваже­ним 3-го відділення вищезазначеного відділу.

У 1931 році С. І. Самойлова призначено на керівну посаду — начальника 1-го відділення Особливого відді­лу Державного політичного управління УСРР.

У жовтні 1932 року С. І. Самойлова призначено начальником Іноземного відділення Державного полі­тичного управління УСРР, а а липня 1933 року по чер­вень 1934 року він обіймає посаду заступника начальчальника Іноземного відділу Державного політичного управління УСРР. У січні 1936 року йому присвоєно спеціальне звання капітана держбезпеки. У подальшому ,до січня 1937 року,С.І.Самойлов працює на посаду помічника начальника Особливого відділу Державного політичного управління Української СРР.

У січні 1937 року С. І. Самойлова призначено заступ­ ником начальника 3-го відділу Управління державної безпеки Народного комісаріату внутрішніх справ Української РСР, де до березня 1938 року він обіймав також посади помічника та тимчасово виконуючого обов'язки начальника цього відділу.У листопаді 1937 року йому присвоєно спеціальне звання майора держбезпеки, цього ж року він нагоро­джений орденом Червоної Зірки. Також С. І. Самойлов нагороджувався: знаком «По­ чесний працівник ВНК-ДПУ», двічі — бойовою зброєю від Державного політичного управління Української РСР.

У березні 1938 року С. І. Самойлова відкликано до Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, невдов­зі, 25 квітня 1938 року заарештовано. 27 вересня 1938 року

С. І. Самойлова засуджено на смерть і розстрі­ляно.

Джерело."Керівники Української зовнішньої розвідки" В.Хоменко,О.Скрипник,І.Шиденко,І.Білоконь,В.Романюк