Український та російський церковний діяч, письменник

Народився в 1671 р. у Львові в родині козака. В юні роки переїхав до Києва й постригся в ченці. Закін­чивши Києво-Могилянську академію, у 1707―1708 рр. викладав у ній курс поетики. Написав латиною працю «Образ мистецтва поезії». В якій, наслідуючи традицію Ф. Прокоповича, значну увагу приділив драматургії й висловив оригінальні думки щодо фабули трагедії. До теоретичних викладок додано барокову трагедокомедію «Йосиф Патріарха», написану на сюжет по­пулярного біблійного оповідання про Йосифа Прекрасного і злочинну любов до нього дружини єгипетського вельможі Пентефрія (кохання тут зображено вперше в українській драма­тургії). Деякі вчені визначають жанр п'єси як поєднання міраклію та мораліте, інші ― як великодню драму. Автор подав зауваження щодо голосу, яким треба було співати пісню в дусі давньогрецького хору. Вперше до п'єси включено балетні сцени. До тексту автор додав креслення 12 фігур танцю, які, очевидно, відповідали літерам латинського алфавіту, що утворюють ана­граму імені й титулу гетьмана І. Мазепи. Постановка трагедокомедії, здійснена в стінах Києво-Могилянської академії у 1708 р., сприймалася як сатира на українське панство.

Був прибічником петровських реформ, як і Феофан Прокопович. У 1713 р. став ігуменом Видубицького монастиря в Києві, а 1721 р. ― архімандритом Воскресенського монастиря у Москві. У сані ієромонаха російської армії і флоту брав участь у перському поході (1722―1723). Як і багато інших учених, закликаних Москвою до Росії, 1723 р. організував у м. В'ятці школу на зразок київських. Того ж року був висвячений на астраханського єпископа. У 1727―1731 рр. був єпископом в Устюзі, 1731―1733 рр. ― у Рязані, 1733―1737 рр. ― у В'ятці.

Помер 21 квітня 1737 р. у В'ятці, похований у соборній Троїцькій церкві.