( псевдоніми: Данило Демонтар, В. Лавров, В. Левченко та ін.)

Український письменник, публіцист, видавець, літературознавець.

Народився 2 вересня 1856 р. в с. Белзка (нині с. Гончарівка Золочівського району Львівської області) в ро­дині селянина.

Навчався в Золочівській та Бережанській гімназіях. У 1879 р- закінчив Львівський університет. Із 1880 р. розпочав юридич­ну практику: займався нотаріальними справами в містах Болехові, Стриї, Станіславі.

Навчаючись в університеті, став активним членом гуртка академічної молоді. З 1876 р. увійшов до складу редколегії студентського журналу «Друг», проводив організаторську робо­ту. Був спецредактором альманаху «Дністрянка».

1880 р. опублікував у журналі «Зоря» історико-літературну розвідку про Марусю Чурай; 1881 р. разом з І. Франком уклав антологію української поезії. Редагував популярний довідник для селян (1885), альманах «Ватра» (1887), журнал «Зоря» (1890— 1896).

В. Левицький відомий як публіцист і видавець. У 1880—1885 рр. випускав ілюстровані календарі «Просвіти», до яких готував переробки та переклади оповідань, написав 10 есе про відомих письменників.

У травні 1916 р. за його редакцією вийшов перший номер часопису «Письмо з «Просвіти». З приходом на Західну Украї­ну російських військ видавництво та бібліотека були переве­зені до Відня. Значну увагу приділяв встановленню літератур­них і культурних зв'язків з Україною. «Просвіта» видала низку ілюстрованих літературних збірників В. Левицького: «Рідний зільник» (1891), «Левада» (1892), «Рідна стріха» (1894), «Рокова хвиля» (1917).

Ще за життя В. Левицького фахівці дали високу оцінку його критико-аналітичних студій «Закордонна Русь», «Угорська Русь, її розвій і теперішній стан», «Павло Полуботок, наказний геть­ман України».

Найпліднішими у творчості В. Левицького як публіциста, літе­ратора, народознавця були роки редагування «Зорі» (1890— 1896). У цей період він підтримував тісні наукові та літературні зв'язки з І. Франком, який високо оцінив творчі можливості В. Левицького, статті-огляди «З останніх десятиліть XIX віку» (1901).

Серед народознавчих праць заслуговує на увагу досліджен­ня «Як живеться українському народові в Австрії» (1915), «Ре­лігія і наука: великодні гадки» (1938) та ін. У філософських працях ученого розглядаються проблеми буття: «Гадки про життя» (1928), «Революційні течії в сучасній фізиці» (1930), «Старт ідеї — нові думки» (1931), «Свобода волі в світлі сучас­ної фізики» (1936).

Помер 6 жовтня 1938 р. у м. Винниках (тепер у складі Льво­ва).