Український композитор і музичний критик

Народився б травня 1863 р. у м. Гейдельберг (Німеччи­на). Син І. П. Сокальського — українського економі­ста і статистика. Племінник П. П. Сокальського. Закінчив юри­дичний факультет Харківського університету (1885). Музичну освіту здобув у Харківському музичному училищі Російського музичного товариства: з теорії музики — у І. Кнорра, з фортепіано у І. Слатіна. Перші творчі композиції пов'язані з аранжуванням п'єс для драматичних вистав (у трупі М. Старицького). Виявив себе професійним викладачем-піаністом, диригентом. Працював концертмейстером у Харківському оперному театрі, брав участь у концертах музичного товариства як диригент власних творів.

З 1882 р. працював кореспондентом газети «Южный край» (Харків), де публікував свої «Музыкальные заметки». Виступав із статтями в «Известиях Санкт-Петербургского общества музикальних собраний».

Автор кількох симфонічних творів (симфонія «Драматична фантазія», «Східний марш», «Зліт соколів слов'янських»), ди­тячої опери «Ріпка» (1900), «Елегії» (для віолончелі з симфоніч­ним оркестром), музично-драматичної сцени на слова О. Толсто- го «Князь Рєпнін»; вокально-оркестрової п'єси на слова О. Коль­цова «Пісня про ліс», багатьох фортепіанних (цикл мініатюр «Малоросійські ескізи», сюїта «На лугах» та ін.) та вокальних творів (солоспіви на слова О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Г. Гейне, О. Толстого та ін.; збірник пісень «Подснежник» та ін.).

Одним із визначних його творів є симфонія соль мінор, в якій він продовжив кращі традиції українського симфонізму XIX ст.

Помер у 1919 р. в Севастополі.