Український хоровий диригент, педагог, філолог
Народився 5 жовтня 1887 р. в с. Княжпіль (нині Хмельницької області). Закінчив духовну семінарію в Кам'янці-Подільському (1902—1908). Керував семінарським хором (1908). Вищу освіту здобув на філологічному факультеті університету та в Музичному інституті у Варшаві. 1908 р. визначився головний напрям його творчої праці — керівництво народними та академічними хоровими колективами, пропаганда хорової творчості найкращих композиторів-класиків, зокрема Д. Бортнянського, М. Березовського, О. Львовського, А. Архангельського та ін. Як диригент очолював хорову капелу «Просвіта» у Кам'янці-Подільському, згодом — хор української Громади у Варшаві (1909—1915), керував українським хором у Чернігові (1915—1917). Став диригентом першого Українського національного хору в Києві (1917—1920), співпрацював із К. Стецен- ком, М. Леонтовичем та іншими українськими композиторами. У 1918—1920 рр. — член музичного відділу Головного управління мистецтв та його уповноважений у справах Української республіканської капели в Західній Європі; у 1921—1938 рр. — організатор і диригент співацьких колективів в Ужгороді й Мукачевому, а також Крайового хору закарпатського учительства, хору Театру М. Садовського (1921—1923) в Ужгороді. З 1940 р. — керівник і диригент Української хорової капели, режисер театральної студії у Празі.У різні роки викладав співи та філологічні дисципліни в гімназіях.
О. Приходько — автор хорових обробок українських народних пісень, церковних хорових і драматичних творів: «Марія Заньковецька», «Право на життя», «Весела комедія на поважні теми» та ін.
Помер у 1977 р. в Празі.
