Український і російський архітектор-художник і мистецтвознавець
Народився в 1884 р. У 1903 р. закінчив архітектурне відділення Казанської художньої школи, ав 1915 р. — Петербурзьку Академію мистецтв. Головним напрямом дослідницької праці вченого було вивчення історії української і російської архітектури та мистецтва. Серед найвідоміших його творів — монографії «Батуринський палац, його історія, руйнування та реставрація» (1912), «Старовинна архітектура Галіції» (1915), «Старовинні садиби Харківської губернії» (1917), «Українське бароко», «Волинська старовина» та ін.
Захоплювався геральдикою, вивчав місцеві та родові герби України. В 1919 р. разом із Г. Нарбутом його було залучено до розробки українського радянського герба та печатки.
Значний внесок зробив у музейне будівництво України. Брав участь в організації Київського музею західного та східного мистецтва, який було засновано 1921 р. на базі приватного зібрання колекціонерів-меценатів подружжя Б. і В. Ханенків.
У 20-х роках XX ст. Г. Лукомський виїхав за кордон. Останні роки життя провів у Венеції, Парижі та Берліні. Перебуваючи в еміграції, продовжував займатися мистецтвознавством, влаштовував художні виставки, видавав книги з українського та російського мистецтва. Його діяльність сприяла популяризації української культури за кордоном.
Помер у 1928 р.
