Коципінський Антон

Український і польський композитор, етнограф, видавець, педагог

Народився у 1816 р. в с. Андрихув поблизу Кракова (Польща) в родині музиканта. В дитинстві мав гарний голос, співав 1-м дискантом у Львівському архієпископському хорі. Музиці вчився у батька — органіста Львівського кафе­дрального собору. Загальну освіту і виховання здобув в учи­лищі Львова, після чого в 1845 р. служив капельмейстером в австрійському військовому оркестрі.

У 1845 р. переїхав на Буковину, 1846 р. — до Кам'янця-Подільського, де разом з братом викладав музику (теорію, гру на фортепіано). Серед його учнів — В. Заремба. В ці роки керував місцевим музичним магазином. Збирав подільський пісенний фольклор, обробляв найкращі мелодії для голосу з фортепіано і для хору та активно пропагував українські пісні в концертах.

В останній третині 40-х років XIX ст. А. Коципінський пра­цював у Києві, де продовжував свою музичну діяльність, але в травні 1849 р. за збереження в своєму домі заборонених віршів Ю. Словацького його було вислано губернською владою з міста як «неблагонадійного». З 1849 по 1855 р. він жив і працював у Відні, водночас контролюючи свою музично-торговельну справу у Львові, Кишиневі і Кам'янці-Подільському. В 1855 р. повер­нувся до Києва і на базі цих нотних книгарень відкрив на Хре­щатику новий музичний магазин.

А. Коципінський володів грою на кількох інструментах, зокре­ма добре грав на фісгармонії, з успіхом виступав на численних концертах. Особливої популярності в ті часи набула в його об­робці пісня «Ганзя» (слова і музика Д. Бонковського). Значною подією стало видання його збірки, що складалася з 100 пісень, «Пісні, думки і шумки руського народу на Поділлі, Україні і в Малоросії» (1862). Серед них — найвідоміші пісні: «Ой на горі та женці жнуть», «Ой місяцю, місяченьку», «Віють вітри» (на сло­ва І. Котляревського) та ін. Щочетверга на музичних вечорах, які А. Коципінський влаштовував у своєму магазині, і де зби­ралися місцеві любителі музики та гастрольні артисти, звучали пісні та інші музичні номери. Виявляв неабиякий інтерес до збереження перлин народної творчості. Видавав також етногра­фічні розвідки, зокрема «Ярмарок на Україні» (1856). Серед його творів — полонези, мазурки для фісгармонії («Козак-полька», «Українська мазурка»).

Помер 26 травня 1866 р. у Києві.