Полковник держбезпеки Погрібний Микола Павлович з липня по жовтень 1945 року виконував обов'язки начальника Першого управління Народного комісаріату державної безпеки Української РСР, в жовтні 1945 року призначений начальником цього управління, а з травня 1946 року по грудень 1949 року керував Першим управлінням Міністерства державної безпеки Української РСР. Від липня по серпень 1953 року він очолював 2-й відділ Міністерства внутрішніх справ Української РСР, на який було покладено функції зовнішньої розвідки.
Народився М. П. Погрібний 1 травня 1906 року у м. Києві в родині робітника. Після закінчення у 1921 році семи класів неповної середньої школи до 1923 року працював пастухом Голосіївського радгоспу, різноробом. У 1924 році він навчався у соціально-економічному технікумі, а в 1925 році закінчив курси стенографії та іноземних мов. Безпосередньо трудову діяльність М. П. Погрібний розпочав у грудні 1925 року діловодом-стенографістом, у подальшому, до травня 1926 року, був секретарем Київського губернського комітету внутрішньої торгівлі. Від травня 1926 року по жовтень 1928 року М. П. Погрібний працює у Народному комісаріаті торгівлі Української СРР (м. Київ): перший рік — уповноваженим завідувачем секретно-мобілізаційною частиною, після цього — заступником начальника, завідува чем секретно-мобілізаційного відділу. У жовтні 1928 року він стає директором державних курсів іноземних мов у м. Києві, де працює до грудня 1931 року. Того ж року М. П. Погрібний закінчує три курси юридичного факультету Київського Інституту радянського будівництва та права.
У січні 1931 року М. П. Погрібного зараховано на службу до органів державної безпеки помічником оперуповноваженого оперативного сектора Державного політичного управління у м. Києві. Його подальша служба з 1932 року по 1936 рік проходить у секретно- політичному відділі Київського обласного відділу ДПУ, який у 1933 році реорганізовано у Київський обласний відділ НКВС. У зазначений період він обіймає посади оперативного секретаря та оперативного уповноваженого.
Наступний період роботи М. П. Погрібного в органах державної безпеки проходить на керівних посадах у підрозділах контррозвідки. З лютого 1936 року по травень 1937 року він, лейтенант держбезпеки, очолює відділення контррозвідувального відділу Управління НКВС по Київській області, а наступні два роки обій має аналогічну посаду у Харківському управлінні.
У цьому ж обласному органі М. П. Погрібний у 1940 році отримує спеціальне звання старшого лейтенанта держбезпеки та до жовтня 1943 року керує контррозвідувальним відділом Управління НКВС, згодом — Управлінням Народного комісаріату державної безпеки в м. Харкові.
У подальшому М. П. Погрібного знову підвищено по службі та призначено заступником начальника Управ ління Міністерства державної безпеки по Київській області, на якій він працює до грудня 1945 року.
У роки Великої Вітчизняної війни, з вересня 1941 року по березень 1944 року, у прифронтовій та фронтовій зонах він виконував спеціальні завдання командування як начальник оперативно-чекістської групи. У перший післявоєнний рік йому присвоєно спеціальне звання полковника держбезпеки.
Наступні чотири роки оперативно-службової діяльності М. П. Погрібного пов'язані зі службою у зовнішній розвідці України, де до грудня 1949 року він очолював Перше управління МДБ Української РСР. У грудні 1949 року він звільнений з органів МДБ СРСР. Від січня по вересень 1951 року працював начальником секретно-шифрувального відділу Південно- Західного округу залізниць у м. Київ.
Щодо подальшої долі М. П. Погрібного — відомо про його призначення у липні 1953 року начальником 2-го відділу Міністерства внутрішніх справ Української РСР. Того ж року він екстерном закінчив Київський державний університет ім. Т. Г.Шевченка, де навчався на юридичному факультеті. У серпні 1953 року його звільнено в запас через скорочення штатів.
За бойові подвиги та бездоганну службу М. П. По грібний нагороджений орденами «Знак Пошани» (1936 рік), Червоної Зірки (1943 та 1945 роки), Черво ного Прапора (1945 рік), медалями «За бойові заслуги» (1944 рік), «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступе ня (1943 рік), «За оборону Сталінграда» (1942 рік) та іншими, а також знаком «Почесний працівник ВНК- ДПУ» (1935 рік).
Джерело."Керівники Української зовнішньої розвідки". В.Хоменко,О.Скрипник,І.Шиденко,І.Білоконь,В.Романюк