Церковний і політичний діяч Київської Русі

Народився між 1130 і 1134 рр. в м. Турові (нині смт Го­мельської області в Білорусії) у заможній сім'ї. Відо­мостей про його життя дуже мало.

Змолоду захоплювався «почитанням книжним», здобув ґрун­товну на той час освіту. Знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу. Згодом постригся в ченці. Приблизно 1169 р. його було призначено єпископом однієї із найдавніших на Русі Туровської єпархії, яку він очолював понад 10 років.

Доробок К. Туровського-письменника досить великий за кількістю творів, що дійшли до наших днів, і різноманітний за їх жанровою належністю. Він ― яскравий представник ора­торської прози. Один з найвизначніших його творів ― «Притча про душу та про тіло (сліпця і хромця)», написаний у період 1160―1169 рр., ― присвячено полеміці з князем Андрієм Боголюбським та його ставлеником Федором. Крім того, його перу належать «Повість про білоризця», «Сказання про іночеський чин», «Бесіди» та послання сучасним йому політичним і цер­ковним діячам, вісім казань («Слів»).

До окремої групи належать гімнографічні твори, що містять низку молитов і канонів. Твори К. Туровського мали неабияку популярність у середньовічному слов'янському світі. Не випад­ково в другій половині XIII ст. його було канонізовано як святого. Його «Слова» аж до XVIII ст. часто входили до числен­них «Торжествеників», «Златоустів», які були відомі в Україні, Білорусії та Росії.

У творах К. Туровського обґрунтовується позиція хри­стиянського антропоцентризму, в світлі якої проблеми спів­відношення душі й тіла постають як головні складники, що утворюють людину, а їх взаємодія, зрештою, визначає сенс людського буття. Письменник спирається на протиставлення світу небесного й земного, видимого й невидимого, що становить сутність християнського дуалізму. Саме цей дуалізм дає йому змогу будувати ієрархічну систему термінів, кожний з яких має цілком конкретне значення.

Твори К. Туровського якнайповніше репрезентують широ­ку гаму ідей, що розроблялись філософською думкою Київ­ської Русі. Він чи не єдиний представник вітчизняної культури твори якого, що збереглися до наших днів, можуть скласти окремий том, а уважне їх прочитання дає можливість за алегоричною формою викладу побачити відгук на події то­гочасного суспільного життя, що дає підставу інтерпретувати творчість письменника у контексті бурхливих подій політичного життя не тільки його рідного м. Турова, а й усієї Київської Русі. У 1182 р. залишив кафедру й останні місяці життя провів самітником.

Помер близько 1182 р. в Турові.