Церковний і політичний діяч, книжник, письменник

Рік народження невідомий. Можливо, народився на Смоленщині (вірогідно цим, за усталеною давньорусь­кою традицією, пояснюється його прізвище), за іншими відо­мостями, у Зарубі поблизу Києва. Був схимником монастиря в Зарубі. Є підстави вважати, що освіту здобув у Візантії. Доско­нало знав грецьку мову, богослов'я, риторику.

У 1147 р. за волею князя Ізяслава Мстиславича К. Смолятича було поставлено Київським митрополитом. Він став другим піс­ля Іларіона митрополитом-русином, поставленим без благо­словення Константинопольського патріарха. Після смерті князя Ізяслава у 1154 р. був змушений залишити митрополичу кафедру. К. Смолятич відомий як автор кількох відповідей на «Вопрошанія» Кирика Новгородця, йому приписували «Слово про лю­бов Климове», «Слово в суботу сиропусну», однак авторство цих творів надто сумнівне. До нас дійшов лише один полемічний твір, що достеменно належить перу письменника ― «Послання пресвітеру Фомі» (повна назва «Послання, написане Климен- Митрополитом руським Фомі Пресвітеру, витлумачено Афанасієм монахом»). «Послання...» було відповіддю опонентам митрополита, які здійснили спробу підірвати його вплив після рішення, прийнятого на соборі 1147 р. Проте якщо під час собору йшлося лише про неправомірність поставлення митро­полита без благословення Константинопольського патріарха, то після цього зусилля спрямовуються на те, щоб скомпроме­тувати особу митрополита. Саме тому центральною проблемою полеміки твору є ставлення християнства до «еллінської муд­рості». На думку опонента К. Смолятича священика Фоми, антична філософія несумісна з християнським світоглядом. К. Смолятич обстоює гнучкішу позицію: він не тільки виявляє знання деяких античних авторів, а й посилається на них і вва­жає, що звернення до античної спадщини припустиме для хрис­тиянства (однак визнає лише службову, допоміжну її функцію щодо християнського світорозуміння). Філософія, пізнавальна здатність людського розуму покликані сприяти з'ясуванню сут­ності християнських догматів і зміцнюватись у благовір'ї.

У своїй творчості К. Смолятич репрезентує раціоналістичну тенденцію християнської думки: спираючись на розум, він роз­глядає текст Святого Письма як дидактично-алегоричний твір, в якому закладено «премудрість», тобто моральне повчання, яке треба виявити. Така філософська позиція К. Смолягшча була співзвучною передовим тенденціям сучасної йому середньовічної науки.

Помер після 1164 р.