Український кобзар
Народився 9 квітня 1894 р. в с. Троїцьке (нині Довгалевське) Рокитнянського району Київської області в родині селянина.
У роки першої світової війни був тяжко поранений (1915), внаслідок чого втратив зір. Повернувшись з війни, вивчився грі на кобзі; почав ходити по селах України — грав, співав, збирав пісні для свого репертуару.
Важливою подією в житті О. Маркевича стала участь в роботі першої Республіканської наради кобзарів і лірників України, що була скликана Інститутом українського фольклору Академії наук УРСР в 1939 р. Тут він познайомився з багатьма своїми сучасниками — відомими кобзарями України. Того самого року був утворений кобзарський ансамбль, який об'їхав багато міст і сіл України, пропагуючи українські народні думи і пісні. Виступав у складі цього ансамблю.
У 1951 р. О. Маркевич перейшов до Київської капели кобзарів при клубі Українського товариства сліпих (УТОС). Він один із засновників кобзарського об'єднання при музично-хоровому товаристві (1969). Бере участь у багатьох концертах в Києві, Москві, а також урочистостях, присвячених видатним подіям та народним співцям України — О. Вересаю, Ф. Кушнерику, П. Носачу, Є. Мовчану.
З кобзарем П. Носачем, своїм другом і учнем багато мандрував селами України (Таращанський, Рокитнянський та Володимирський райони на Київщині).
У його репертуарі: дума «Про трьох братів самарських», історичні пісні: «Про Морозенка», «Кармалюк», «Байда», «Бондарівна», «Про сотника Харка», «Про Супруна». Виконував пісні і на слова Т. Шевченка: «Думи мої, думи», «Тече вода в синє море», «Тополя», «Перебендя». До багатьох віршів Т. Шевченка складав власні мелодії. Виконував твори літературного похо
дження: пісні на слова С. Руданського «Чорний комір», Л. Глібова «Горлиця й Горобець» та ін. Написав музику до них. З великим успіхом виконував пісні свого талановитого учня П. Носача: «Колгоспівська, антифашистська пісня «Про тхорів», «Про мир» та багато ін. Любив популярну російську пісню «Вечерний звон» на слова поета І. Козлова.
Понад півстоліття дзвеніла кобза О. Маркевича, який був одним з видатних продовжувачів народних традицій.
Помер 5 лютого 1978 р. у Києві.
