Російський хімік, академік Петербурзької АН (з 1793 р.) Народився в Геттінгені. У 1768 р. разом з батьком, астрономом Г.М. Ловіцем, приїхав до Росії. Після трагічної загибелі батька хлопця взяв на виховання відомий математик Леонард Ейлер. Товій Ловіц був учнем у Головній аптеці в Петербурзі (до 1780 р.). Вчився в Геттінгенському університеті (1780—1782 рр.). У 1784—1797 рр. знову працював у Головній аптеці в Петербурзі, де і виконав значну частину своїх досліджень. З 1797 р. працював у домашній лабораторії, знаходячись офіційно на службі в Петербурзькій АН як професор хімії. Його дослідження присвячені різним проблемам хімії. Відкрив (1785 р.) явище адсорбції вугіллям у рідкому середовищі й детально досліджував ці процеси. Запропонував використовувати вугілля для очищення води, спирту і горілки, фармацевтичних препаратів і органічних сполук. У цей же час досліджував кристалізацію солей з розчинів. Виявив (1794 р.) явище перенасичення та переохолодження розчинів. Установив умови вирощування кристалів. Запропонував при аналізі солей використовувати індивідуальні кристалічні модифікації. Для цього виготовив 288 моделей — еталонів різних речовин і класифікував їх за хімічними ознаками. Розробив низку рецептів охолоджувальних сумішей. Відкрив (у 1785 р.) явище адсорбції вугіллям у рідкому середовищі. Запропонував використовувати вугілля для очищення води, спирту і горілки, фармацевтичних препаратів і органічних сполук. Відкрив (1789 р.) спосіб отримання крижаної оцтової кислоти. Вперше отримав кристалічну глюкозу (1792 р.), натрій хлорид дигідрат і кристалічні їдкі луги (1795 р.). Приготував (1796 р.) безводні (абсолютні) діетиловий ефір та етиловий спирт, останній використовував для розділення солей Барію, Стронцію і Кальцію.
