Бетховен був глибоко переконаний у тому, що розум, працьовитість, Людвіг Ван Бетховен геній вище знатності й багатства. Прикрашені золотом палати вельмож не могли сховати неуцтва й дурного гонору їхніх господарів. Якось Бетховен мав досить неприємну розмову з князем Ліхновським. А потім написав йому: «Князю! Тим, чим ви є, ви зобов'язані випадковості народження. Тим, чим я є, я зобов'язаний самому собі. Князів існує і буде існувати тисячі. А Бетховен — лише один».