Ставровецький Кирило (Транквіліон)

Український церковний та освітній діяч, друкар, письменник

Рік народження невідомий. Освіту здобув, імовірно, у Львівському кафедральному училищі та Замойській академії. Володів польською, грецькою, латинською, старо­слов'янською мовами. У 80-х роках XVI ст. викладав слов'янську та грецьку мови у Львівській, а з 1592 р. ― у Віденській братських школах. На початку XVII ст. був одним із провідних діячів Львівського братства, організував пересувну друкарню, в якій друкував власні твори, зокрема «Зерцало богословія» (1618), що містить виклад філософсько-теологічного вчення, збірку проповідей «Євангеліє учительноє...» (1619), збірку прозових творів і віршів «Перло многоцінноє» (1646), в яких розвинено основні ідеї християнської етики. У 1614―1625 рр. проводив активну проповідницьку діяльність, був ігуменом Унівського та Любартівського монастирів, проповідником у Замості.

Через конфлікт з деякими вищими православними ієрархами 1626 р. перейшов до уніатів і став архімандритом у чернігів­ському Євецькому монастирі.

У духовній культурі України Транквіліон-Ставровецький репрезентував напрям, характерною особливістю якого був відхід від притаманного тогочасним українським мислителям різко негативного ставлення до західноєвропейської наукової школи. Відштовхуючись передусім від вітчизняної культурної спадщини, а також переосмислюючи в її контексті деякі здо­бутки західноєвропейського Відродження, він прокладав шлях для формування ренесансно-гуманістичних ідей в Україні.

Серед розроблених ним питань ― положення про самопі­знання, усвідомлення важливості людяності, гідності і мораль­ного оновлення людини як передумови релігійного оновлення, необхідність активної діяльності на благо свого народу, пере­конання у великих творчих можливостях людини. Сенс життя філософ вбачав не лише у служінні Богові, а й у здійсненні людиною свого земного призначення, зокрема в художньотворчій діяльності, де могли виявитись її мудрість, знання, відвага, благородство, талант, тобто те, що могло піднести при­родне до рівня божественного. На розумінні мислителем Бога позначилися ідеї апофатичної (негативної) теології, уявлення ісихастів (представники містичної релігійної філософської течії у Візантії), а також переосмислені ним ідеї натуралістичного пантеїзму, притаманні західноєвропейському Відродженню.

Творчість Транквіліона-Ставровецького справила значний вплив на становлення в Україні ідеології визвольного руху, на формування поглядів багатьох українських мислителів наступ­ного століття.

Помер у 1646 р. у Чернігові.