Український громадсько-політичний діяч, юрист, письменник

Народився 7 жовтня 1864 р. в с. Деньга Полтавської губернії. У 1881 р. закінчив Лубенську класичну гім­назію, у 1885 — фізико-математичний і в 1889 р. — юридичний факультети Київського університету. Працював юристом у судових установах Єлизаветграда, Кам'янця-Подільського, Кишинева (1890—1899), прокурором і суддею в Одесі (1899—1917). Був членом Київського правничого товариства при університеті св. Волод имира, Історико-філологічного товариства при Новоросійському уні­верситеті, Одеського товариства історії та старожитностей тощо.

На початку 1905 р. С. Шелухін активно включився в націо­нально-визвольний рух в Україні. Після Лютневої революції 1917р. вступив до Української партії соціалістів-федералістів, очолював революційний комітет в Одесі, був членом Централь­ної ради, генеральним суддею УНР. У лютому—квітні 1918 р. — міністр судових справ в уряді Центральної ради.

У червні 1918 р. С. Шелухін — голова делегації Української держави на мирних переговорах з урядом РРФСР, з грудня 1918р. — міністр юстиції в уряді Директорії, в

1919 р. — член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.

З 1921 р. і до кінця життя С. Шелухін жив і працював у Чехословаччині, був професором і деканом факультету в Україн­ському вільному університеті, а також викладав карне право і політичну історію України в Українському високому педагогіч­ному інституті ім. М. Драгоманова у Празі, був членом Україн­ського історико-філологічного і правничого товариств.

Його перу належить понад 60 статей і чимало книжок з історії українського права й держави, Найпомітніші з них: «Варшавський договір між поляками і С. Петлюрою» (Прага, 1926), «Звідкіля по­ходить Русь» (Прага, 1929), «Додаткові лекції до курсу «Історії укра­їнського народу» (Прага, 1932), «Критика нового наукового підруч­ника історії України» (Львів, 1935), «Україна» (Прага, 1937) та ін.

Помер 25 грудня 1938 р. у м. Ржевнице поблизу Праги.