Розумовський Кирило Григорович.

Останній гетьман Лівобережної України

1750—1764 рр.

Народився 29 березня 1728 р. на хуторі Лемеші (нині село Козелецького району Чернігівської області) в сім'ї городового козака

Г. Я. Розума. Здобув як на той час усебіч­ну європейську освіту. В 1743—1745 рр. навчався в університе­тах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга. З 1746 по 1765 р. К. Розумовський був президентом Петербурзької Академії наук, як прогресивний діяч підтримував М. Ломоносова.

В 1750 р. на Глухівській раді його за «порадою» цариці Єлиза­вети було обрано гетьманом. Цей вибір не був випадковим, а пояснювався прихильністю цариці до брата К. Розумовського, І Олекси. Граф К, Розумовський прийшов до влади, коли станови­ще України було глибоко паралізоване політикою Росії. До нього Гетьманщиною упродовж 15 років правила Малоросійська ко­легія, проте козацтво ще мало силу боротися за незалежність. За цей час краю була заподіяна значна шкода — селянству дошкуляло так зване послушенство — кріпацтво в обмежених формах — та податки. Члени Колегії розібрали найкращі землі, захопили фінанси. Молодий гетьман (на той час йому йшов тільки 23-й рік) планував відродити в Гетьманщині колишній блиск козацької держави. Гетьманська резиденція знову повер­нулась до Батурина, а Запорозька Січ підпорядковувалась владі гетьмана. К. Розумовський прагнув розвивати в Україні освіту і мистецтво. Так, в 1751 р. в Глухові працював музично-драматичний театр, до якого запрошували співаків з Італії та Франції. Проте глибинних перетворень у плані набуття самостійності в Україні не проводилось. Городове козацтво і сама Січ не були зреформовані. Московські та чужоземні генерали невисоко цінили військо Гетьманщини: воно було погано муштроване й мало стару зброю.

Під тиском старшини 20 січня 1760 р. гетьман підписав уні­версал про закріпачення всього сільського населення. В інтере­сах панівного класу в 1760—1763 рр. було проведено судову ре­форму.

Підтримуючи заходи К. Розумовського, спрямовані на поси­лення кріпацтва, царський уряд водночас обмежував гетьман­ську владу — встановив контроль над розподілом земельних володінь, вилучив з-під юрисдикції гетьмана Київ.

Після приходу до влади у липні 1762 р. Катерини II, якій активно в цьому допомагав і Кирило Розумовський, кар'єра гетьмана швидко завершилася. Останнім кроком стала спроба старшини добитися від «милостивої цариці» утворення спад­кового гетьманства в роді Розумовських. Побачивши в тому акті бажання захистити незалежне життя краю, Катерина II негайно викликала К. Розумовського до столиці, де він зложив гетьманство. Однак цариця залишила його у своєму оточенні. Мав звання сенатора, чин генерал-ад'ютанта, а в 1768—1771 рр- став членом Державної ради.

Помер 15 січня 1803 р. Похований у Батурині.