Іван Борковський — видатний чеський археолог .

Важко повірити, що навесні цього року минуло вже 39 років від того дня, коли від нас пішов Іван Борковський, археолог, доктор історичних наук, провідний спеціаліст у галузі слов'янської та середньовічної археології. Ми втратили видатну особистість, яка до похилого віку— він прожив майже 80 років — займалася питаннями, пов'язаними з історією Празького Кремля, Лівого Градця і Праги. Він був учителем першого покоління медієвістів.

Іван Борковський був родом із Західної України. Він народився 8 вересня 1897 р. у с. Чортовець біля Городенки, що входила тоді до складу Австро Угорської імперії. Походив зі збіднілої дворянської сім'ї. Його повне ім'я — Іван Борковський Дунін. Крім нього в родині було ще восьмеро дітей: семеро сестер і брат. Батько працював на залізниці. Коли Івану виповнилося 5 років, сім'я переселилася з Чортівця до Ямниці поблизу Станіслава (тепер — Івано-Франківськ), де він закінчив школу. Як тільки Іван закінчив львівську гімназію, почалася Перша світова війна, і його як офіцера було покликано до лав австроугорської армії.

У ході війни Іван Борковський воював щонайменше в чотирьох арміях, зі своїм загоном був узятий у полон, примушений служити в Червоній армії. Захворівши на тиф, він опинився в загоні батька Махна. Звідти йому вдалося втекти і перетнути кордон молодої Чехословацької республіки. Тяжкі спогади, пов'язані з цим періодом, переслідували його ще впродовж багатьох років. Він часто показував нам, своїм учням, талісман — компасну стрілку збитого літака. |

Першим місце перебуванням І. Борковського в Чехословаччині в 1920 р. був табір для біженців у м. Гогешові (Моравія), згодом — табори у містах Ліберці та Яромержі. Вже в 1921 р. йому за зразкову поведінку дозволили залишити табір і видали грошову допомогу. Оскільки його документ про закінчення львівської гімназії не було визнано, Борковському довелося вдруге складати іспити на атестат зрілості. Він вступив у Празі до Карлового університету на педагогічний факультет зі спеціальності «Історія та географія», але після двох семестрів у 1922 р. перейшов на філософський факультет. Там, слухаючи чудові лекції Любомира Нідерле, починає систематично вивчати археологію.

З 1923 р. як волонтер під керівництвом археолога-аматора Я. Їри (1868—1930) він працює практикантом у консерваційній лабораторії Державного археологічного інституту (ДА1). В 1926 р. за клопотанням професора Албіна Соцького (1876—1934) стає молодшим асистентом. Починаючи з 1925р. І. Борковський бере участь у розкопках на території Празького Кремля, з 1927р. працює асистентом К. Гута (1883— 1943) — керівника цих розкопок.

У 1933 р. І. Борковський одержує чехословацьке громадянство і з 1940 р. — він повноправним співробітником ДАІ. В 1943 р. після трагічної загибелі К. Гута він стає його наступником. За дуже короткий час Іван Борковський повністю зрісся з чеським середовищем. Дивно, як швидко душею і серцем він зблизився з предметом свого дослідження — періодом перших Пржемисловічів. Півстоліття своєї археологічної діяльності І. Борковський присвятив переважно дослідженню Празького Кремля, знавцем і захопленим інтерпретатором якого він був.

Перші видані праці вченого присвячено періоду раннього неоліту, зокрема питанням культури шнурової кераміки в Центральній Європі. Цю проблематику він дослідив у своїй докторській дисертації, яку захистив у 1929 р. За її підсумками було опубліковано низку статей. Обираючи тему, науковий керівник професор А. Соцький зважив на глибоке знання Борков- ським іноземних мов. У дисертації, збагаченій великим картографічним матеріалом, було доведено безперечний вплив Сходу на формування шнурової культури. Цей аспект згодом було оцінено і повністю прийнято науковою громадськістю.

Відповідно до наукової спрямованості вченого пріоритетом поступово стає дослідження слов'янського періоду, хоча час від часу він приділяє увагу й іншим темам. Остаточним переходом до цієї теми була книжка «Давньослов'янська кераміка в Центральній Європі: дослідження початку слов'янської культури» (Прага, 1940). Вона стала важливим рубежем у археологічному дослідженні, тому що в ній уперше було розроблено проблематику кераміки празького типу як найдавнішої слов'янської кераміки на території Чехії. Вона стала основою подальших досліджень, незважаючи нате, що незабаром після її опублікування вийшла друком геополітично орієнтована праця німецьких авторів (Рихтгофен і Зогз), які намагалися деякі його висновки заперечити.

Іван Борковський ніколи не забував про своє українське походження. Він писав вірші й прозу українською мовою, спілкувався з українцями в Карловому університеті, брав участь у роботі Українського вільного університету (УВУ). В 1933 р. йому було присуджено звання доцента, а згодом — професора. На цій посаді він працював в УВУ з 1933 по 1945 роки. Під час Другої світової війни він тричі був ректором УВУ (1939-1940, 1940— 1941, 1941 —1942). За порадою своїх колег Яна Філіпа і Ярослава Бема у 1943 р. обмежив, а потім розірвав стосунки з УВУ. Наприкінці війни діяльність Борковського привернула увагу працівників НКВС, і у травні 1945 р. його було заарештовано й засуджено до заслання в табір для політичних в'язнів. Завдяки своєчасному і самовідданому втручанню директора ДАІ Я. Бема йому пошастало в останню мить уникнути цього.

Аналогічна історія повторилася в 1968 р. під час радянської окупації. У 1943 р. Іван Борковський під час розкопок у Мшецьких Жегровицях знайшов частково зруйновану невелику кельтську фігурку героя (або друїда). Публікація, хоча і вийшла вчасно, проте (з відомих причин), не набула заслуженого розголосу.У повоєнний період учений займався слов'янською проблематикою, зокрема брав участь у дискусіях з істориком Ф. Граусом про знахідку залізних ножів, щодо питання S-подібних сережок та ін.

Неоціненним внеском І. Борковського в історичну науку є насамперед його розкопки у Лівому Град ці та на території Празького Кремля. У Лівому Градці він продовжив дослідження, що велися з кінця XIX ст., а також розкопки, що їх розпочав К. Гут. Йому вдалося не тільки довести поступове заселення й укріплення городища, документувати зміни, що сталися з часом, а й знайти першу.

Помер Іван Борковський 17 березня 1976 року і похований у Празі на Ольшанському цвинтарі.