Німецький хімік, металург і мінералог. Після навчання в Лейпцізькому та Болонському університетах став міським лікарем в м. Хемніце (Саксонія), а потім в м. Йоахімсталі (Чехія). У цьому великому центрі гірничорудної та металургійної промисловостей він серйозно зацікавився мінералами і, залишивши медицину, зайнявся вивченням гірської справи і металургії. Його перша робота, присвячена гірничо-металургійному виробництву, має назву «Берманус, —— або Діалог про металургію». Тридцятишестирічному дослідникові дуже стали в нагоді знання з хімії, набуті ним в університеті.
Повернувшись через кілька років до Хемніце, Агрікола перший час знову служив міським лікарем, а потім цілком присвятив себе питанням походження і переробки гірських руд. Один за другим побачили світ його твори: «Про походження і причини того, що знаходиться під землею», «Про природу того, що витікає із Землі», «Про природу копалин», «Про стародавні та нові метали» і, нарешті, основна праця його життя - «Дванадцять книг про метали». Німецький дослідник природи узагальнив у цій роботі багатовіковий досвід добування металів із руд, дав повний і систематичний опис усього комплексу операцій гірничо-металургійного виробництва.
Праця Агріколи вирізнялася багатим змістом, точністю і наочністю викладу. Вона включала 275 гравюр. На цих ілюстраціях, зокрема, були зображені пристрої для промивання річкових пісків, що застосовувалися золотошукачами середньовічної Європи, технологічні схеми виплавки міді й заліза з використанням дрів у спеціальних ямах, різні механізми спуску гірників у шахти, схеми рудних жил у горах Саксонії.
Агрікола розробив основи переробки мідних, срібних і свинцевих руд. Він першим описав отримання вісмуту. Німецький учений був не лише металургом: одну з книг він присвятив отриманню солей (селітри, квасців, купоросу, кухонної солі) і виробництву скла. Досліджуючи різні хімічні сполуки, він першим помітив, що забарвлення полум'я може бути характеристикою спалюваної речовини.
Автор «12 книг про метали» — найбільшої праці з металургії, який вивчив також багато солей (селітри, галуни, купорос тощо).
Агрікола цікавився також питаннями, що стосуються земної кори. Він розробив методи визначення різних руд і описав два десятки нових мінералів. Книги Агріколи більше двох століть були головним керівництвом з техніки гірської справи, металургії та в «пробірній справі»—хімічного аналізу руд і матеріалів.
