У сім'ї Чайковських серед дітей Петро відзначався особливою лагідністю, чуйністю і нервовістю. Найбільшим захопленням його була музика. Проте батьки не збиралися благословляти його на життєву дорогу музиканта- професіонала. Коли ж відомий петербурзький викладач Кюндінгер, у якого хлопець брав уроки музики, сказав, що ніяких перспектив у нього немає, питання було вирішено остаточно. У 1859 році Петро Ілліч закінчив юридичне училище і став звичайним чиновником міністерства юстиції. Та захоплення музикою в нього не минуло. 21-річний юнак, не кидаючи служби, став навчатися в музичних класах, організованих при Російському музичному товаристві піаністом і композитором Антоном Григоровичем Рубінштейном. У столиці мала відкритися консерваторія, і Петро Ілліч збирався вступити до неї. Своїм рідним він заявив про остаточне рішення стати музикантом.Дядько Петра Ілліча з гнівом говорив: «Такої ганьби ще не було в роду Чайковських, щоб прекрасну професію юриста «міняти на гудок». Старший брат пророкував йому нападки рецензентів та фейлетоністів і запевняв, що Глінкою він ніколи не стане. — Глінкою не стану, але обов'язково стану Чайковським, — із незвичайною рішучістю відповів Петро Ілліч. У вересні 1862 року його прийняли на другий курс Петербурзької консерваторії. Так починався композитор Чайковський.