І.І. Мечников працював у багатьох галузях біологічної науки і практично в усіх зро­бив видатні відкриття. Він - біолог і патолог, зоолог і ембріолог, бактеріолог та іму­нолог, творець еволюційної ембріології, теорії імунітету і запалення, батько світової геронтології. Геній І. Мечникова поєднував ство­рення фундаментальних біологічних концепцій і тяжку діяльність в галузі практичної медицини.

Народився Ілля Ілліч Мечников у с. Іванівка Куп'янського повіту Харківської губернії в сім'ї гвардійського офіцера. Потяг до науки у хлоп­ця виявився дуже рано. У восьмирічному віці він серйозно захопився ботанікою, у гімназійні роки - геологією і природознавством, відвідував також лекції з фізіології людини при Харків­ському університеті, читав наукову природничу літературу.

Завдяки винятковим здібностям І. Мечникова без іспитів прийняли у 1862 р. на природниче від­ділення фізико-математичного факультету Хар­ківського університету. Юнак закінчив його за два роки, екстерном здавши потрібні дисципліни.

Потім було відрядження на острів Гельголад (1864), що у Північному морі, для підготовки кандидатської роботи, участь у з'їзді природо­знавців у Гіссені, де після цікавого виступу йому аплодувало поважне зібрання вчених.

Згодом І. Мечников працював у Новоросій­ському (Одеса, 1867-1868) та Петербурзькому (1868-1870) університетах. Потім були роки на­полегливої праці на біостанціях і в лабораторі­ях, за кордоном і в Україні, магістерська і док­торська дисертації і, нарешті, кафедра зоології та порівняльної анатомії Новоросійського уні­верситету, де працював професором із 1870 р. упродовж дванадцяти років.

У 1882 р. вчений здійснив відкриття в галузі фагоцитозу. Своїми дослідами Мечников довів здатність клітин знищувати в організмі шкідливі речовини та мікроби, тобто заклав основи вчення про імунітет, за що в 1908 р. і одержав Нобелів­ську премію. Фагоцитарна теорія І.І. Мечникова спочатку мала більше супротивників, ніж при-­бічників. У той же час Луї Пастер не тільки під­тримав, а й запропонував талановитому вченому роботу у щойно створеному інституті в Парижі.

У 1886 р. І. Мечников очолив створену ним разом з М. Гамалією першу у Росії і другу в світі Одеську бактеріологічну станцію, яка мала займатися виготовленням вакцин, щепленням проти сказу тощо. Однак через перешкоди, що чинила йому офіційна влада, вчений вирішив виїхати за кордон. У 1888 р. Ілля Ілліч переїхав до Франції і до кінця життя працював у Пастерівському інституті. Тут учений досліджував холерну ін­фекцію, сифіліс, туберкульоз, кишкові інфекції, антагонізм бактерій, закладаючи основи вчення про антибіотики; працював над проблемою ста­ріння і розробив експериментальні підходи до вивчення старості.

І.І. Мечников став провісником нового на­пряму в лікуванні. Він вважав, що найкра­щим методом збереження здоров'я є стимуля­ція власних захисних сил організму. Нині цей напрям розвивається і його називають саногенезом. Учений також започаткував науку про здорове харчування - геродієтику. Його ідеї спричинили сучасне вивчення ентеросорбентів як речовин, що здатні затримувати старіння. Теорія старіння І. Мечникова викладена у двох його творах «Етюди про людську природу» та «Етюди оптимізму» (1907). Ці праці цікаво прочитати всім, навіть не спеціалістам в галузі біологічних наук.

У Парижі Ілля Ілліч не забував про бать­ківщину. Він шість разів приїздив в Україну і Росію, вивчав розповсюдження черевного тифу, чуми і туберкульозу. В Інституті Пастера вчений пропрацював 28 років, примножуючи його сла­ву і престиж. Для І.І. Мечникова характерним був постійний пошук світоглядних та моральних основ діяльності. Про це свідчить його остання книга «Сорок років пошуку раціонального світо­гляду» (1913), яка є світоглядним фундаментом для багатьох поколінь людей науки.

Події, пов'язані з початком Першої світо­вої війни, важко вплинули на І.І. Мечникова. У нього загострилася хвороба серця, що приве­ло до смерті. Великий учений помер 1916 р. у Парижі. Урна з прахом згідно з його волею збе­рігається в бібліотеці Пастерівського інституту.

Світове товариство вшанувало величезні за­слуги І.І. Мечникова перед людством. Ілля Іл­ліч був обраний членом Англійського королів­ського товариства, Паризької медичної академії і Шведського медичного товариства, почесним членом Віденської, Нью-Йоркської, Ірландської, Румунської, Празької, Бельгійської академій наук, почесним академіком Київського універ­ситету, а також Російської академії наук.

Ім'я І. Мечникова присвоєно Інституту мікро­біології та імунології Академії медичних наук України, Одеському науково-дослідному інсти­туту вірусології та епідеміології, Українському науково-дослідному протичумному інституту Міністерства охорони здоров'я України (м. Оде­са). Його ім'я носить Одеський національний університет, на його честь названі вулиці у Ки­єві, Дніпропетровську, Львові.