Видатний український вчений патофізіолог Олек­сандр Олександрович Бого­молець народився 12 травня 1881 р. у Києві в тюремно­му лазареті Лук'янівської в'язниці. Його матір, Софію Богомолець, уроджену Присецьку, незадовго до пологів було заарештовано за активну участь у діяльності київської народ­ницької організації. Згодом за вироком військо­вого суду вона була засуджена на 10 років ка­торги. Невдовзі був заарештований і її чоловік, Олександр Михайлович, лікар за фахом, який поділяв погляди народовольців. Його без суду заслали до Східного Сибіру. Малий Сашко ви­ховувався спочатку у дідуся й бабусі Присецьких на Полтавщині. Повернувшись із заслання, Олександр Михайлович забрав сина у Ніжин до свого батька, Михайла Богомольця. Коли хлоп­цеві виповнилося 9 років, він з батьком відвідав матір у тюрмі за Байкалом. Вона була хворою, але нескореною, і через півроку померла на ру­ках чоловіка й сина. Після повернення до Ні­жина в 1892 р. юнак поновив навчання в гім­назії. Згодом він переїхав до Києва, закінчив Першу київську гімназію із золотою медаллю і вступив на юридичний факультет Київсько­го університету. Однак невдовзі розчарувався в юриспруденції і після знайомства із професором патофізіологом В. Підвисоцьким перейшов на медичний факультет.

Восени 1901 р. Олександр Богомолець за сво­їм учителем В. Підвисоцьким перевівся в Одесу на медичний факультет новоутвореного Ново­російського університету. Після його успішного закінчення у 1909 р. О.О. Богомолець захистив докторську дисертацію. Навесні 1911 р. моло­дий доктор наук виїхав на рік до Франції для підготовки до здобуття професорського звання. Пізніше вів повернувся на батьківщину і орга­нізовував під час Першої світової війни роботу в госпіталях та в бактеріологічній лабораторії. У 1925 р. О.О. Богомолець очолив кафедру па­тофізіології в Другому Московському універси­теті, а в 1928-1931 рр. був директором Інститу­ту гематології і переливання крові. 1929 року Олександра Богомольця було обрано академі­ком Всеукраїнської академії наук, а наступного року - президентом ВУАН. З 1931 р. і до кінця життя вчений працював у Києві. Тут вів орга­нізував і очолив Інститут експериментальної біології і патології та Інститут клінічної фізіоло­гії АН УРСР. У цей час яскраво розкрився його талант організатора науки, виявилася широта пошукових інтересів, здатність об'єднати зусил­ля молодих учених.

Основні наукові праці вченого присвячено питанням патологічної фізіології, ендокриноло­гії, імунології, вегетативної нервової системи, онкології. Він створив вчення про фізіологіч­ну систему сполучної тканини і запропонував для підсилення її функцій при низці захворю­вань антиретикулярну цитотоксичну сироватку (у багатьох країнах її називають сироваткою О. Богомольця). Вона виявилася дуже ефектив­ною у лікуванні багатьох захворювань: відкриті і закриті переломи кісток, довго незагойні рани і гнійна інфекція організму, затяжні пневмонії, ревматизм та багато інших хвороб. Крім цього, Олександр Богомолець є одним з основополож­ників геронтології - науки про довголіття. Саме під його керівництвом у СРСР було проведено перший у світі перепис довгожителів. У 1941 р. академік створив диспансер боротьби з перед­часним старінням, на базі якого згодом було за­сновано Інститут геронтології АМН СРСР у Ки­єві - перший такий інститут у СРСР і один з перших у світі. Олександр Богомолець прагнув не лише навчитися лікувати хвороби, а й роз­крити механізм витривалості людського орга­нізму, розширити його можливості.

У роки Другої світової війни академік О. Бого­молець перебував в Уфі, куди евакуювали лабо­раторії та співробітників АН УРСР. Після повер­нення з евакуації до Києва у нього загострився туберкульоз легенів. Звісно, що і народження в тюрмі, і тяжка спадковість, і напружена пра­ця протягом усього життя не минулося О. Бо­гомольцю. Проте він продовжував працювати - вирішував питання щодо будівництва й устат­кування інститутів і лабораторій, облаштування обсерваторій, упорядкування Ботанічного саду, турбувався про підлеглих. Помер видатний вче­ний у липні 1946 року в Києві. Поховали його на території створеного ним Інституту фізіології НАН України, нині - імені О. Богомольця, роз­ташованого на вулиці, що названа його ім'ям.

Наукова діяльність видатного вченого була оцінена державними нагородами. НАН Украї­ни встановила премію ім. О. Богомольця. Його ім'я носить Національний медичний універ­ситет, а справу продовжили учні та династія Богомольців.