Сотник Шевченко Володимир Якович з липня 1934 року по січень 1936 року очолював перший (розвідувальний ) сектор II секції (розвідка і контррозвідка ) Генштабу Військового міністерства Державного Центру УНР в екзилі.

В. Я. Шевченко народився 15 липня 1897 року в с. Пісочин Пісочинської волості Харківського повіту. Закінчив Харківську гімназію, Одеське артилерійське училище (1917 рік). До Армії УНР був мобілізований 20 грудня 1918 року. У 1920 р. командував кінним полком Гайсинсько-Брацлавської бригади отамана Волинця, легкою кінною батареєю 9-го артилерійського куреня 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. Під час еміграції перебував у таборі інтернованих у м. Каліш (Польща) до 1923 року. З 1924 року проживав у Варшаві. Був одним з ініціаторів створення у 1926 році Товариства колиш­ніх вояків Армії УНР в Чехословаччині. Закінчив агро­номічний відділ Української господарської академії у м. Подєбради (1930).

Листи В. Шевченка цього періоду, які збереглися в архівах, свідчать, що він уже тоді залучався до організації роботи зі створення уенерівської спецслужби.Протягом 1924-1926 років у листах до нього майбутній керівник спецслужби УНР Микола Чеботарів викладав свої засадничі позиції щодо таємної сфери діяльності в умовах закордону, становлення розвідки і контррозвідки та їхнього майбутнього. Не виключено , що цього часу В.Шевченко уже безпосередньо брав участь у здійсненні розвідувальної діяльності.

Наприкінці 1929 року Володимир Шевченко був призначений спочатку керівником третього сектора (“Студії ”) II секції Генштабу. Це був так званий сек­тор досліджень, який вивчав радянську Україну, спе­ціально висвітлюючи стан сільського господарства, промисловості, фінансів, освіти, Комуністичної пар­тії, комсомолу, адміністративних органів. Джерелами такого вивчення була радянська преса, різні статис­тичні, пропагандистські та інші друковані видання, що різними шляхами надходили до Польщі та інших країн осідання уенерівської еміграції. Фактично тре­тій сектор спецслужби здійснював аналітичну роботу і постачав, паралельно з розвідувальним сектором, до пропагандистської секції Генштабу Військового міністерства ДЦ УНР в екзилі матеріали для виготов­лення пропагандистської літератури. У подальшому все це переправлялося до УСРР та розповсюджувало­ся на міжнародних форумах і серед української еміг­рації. З липня 1934року В.Шевченко очолив розвідувальний сектор " Наступ" уенерівської спецслужби. Для проведення окремих розвідувальних операцій до Луцька, про що свідчать архівні документи. Після ліквідації II секції він став ад'ютантом Військового міністра генерала В. Свльського.Але скасування інституцій, яка забезпечувала розвідовальну та контррозвідувальну діяльність екзильного уряду ,не стало остаточною крапкою у цій сфері.Ще певний час,фактично до початку Другої світової війни, під керівництвом Військового міністра та колишнього керівника IIсектора Генштабу проводилась розвідувальна робота, однак вона зводилася до окремих заходів локального характеру.

У 1944 р. В. Шевченко виїхав до Німеччини, а звід­ти емігрував до США. Помер та похований у США.